Вкрадені гармати часів Кримської війни знайшлися на базі Януковича

Дві старовинні гармати часів Кримської війни 1854-1856 років, які були вкрадені з причалу в Артилерійській бухті Севастополя, знайшлися на території бази відпочинку "Мис Айя", котра приватизована сім’єю Віктора Януковича.

Про це повідомляє "Лівий берег".

Гармати, які були свідками Кримської війни 1854-56 років, було піднято з дна моря, відреставровано і встановлено в публічному місці – на причалі поряд із рестораном "Рибальський стан".

В листопаді 2010 року вони зникли. Перед цим Севастопольський морський торговельний порт почав вимагати від ресторану прибрати з причалу гармати, які нібито заважають суднам швартуватися до причалу.

Після цієї вимоги місцевий музей хотів їх забрати для своєї експозиції. Однак працівники СБУ заборонили, мотивуючи це тим, що гармати є народним надбанням й окрасою Севастополя. Потім гармати зникли.

Тепер гармати знайшлися на території бази відпочинку "Мис Айя", яку свого часу приватизували ті ж фірми, що брали участь у приватизації "Межигір’я" Януковича.

База автодорожників "Мис Айя" була приватизована через Фонд держмайна у 2007 році, коли Янукович був прем’єр-міністром.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.