Церкви на Дніпрових схилах не такі важливі, як вертолітні майданчики

Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі не може отримати дозволи для проведення комунікацій до храму через статус дніпровських схилів як особливо цінних земель.

Цю проблему озвучив представник храму під час круглого столу на тему: "Стан і перспективи збереження пам’яток культурної спадщини, які передані або орендуються релігійними громадами", ініційованого постійною комісією Київради з питань культури та туризму.

«Як будувати вертолітний майданчик, то дозволи для будівництва і відведення землі на території пам’ятки історії та ландшафту місцевого значення видаються легко і просто, а коли до пам’ятки треба провести комунікації, щоб храм міг підтримувати у приміщенні сталу температуру, бюрократична машина відправляє священиків для отримання необхідних дозволів сімома колами пекла", - зазначив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Нинішня Церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі збудована у 1809 році, до неї культові споруди існували на цьому місці, починаючи з ХІ століття і з самого початку усі вони носили ім′я Святого Миколая.

На початку 1990-х рр. церква була передана релігійній громаді УГКЦ. Нині це діючий храм, який у 2001 році відвідав Папа Іван Павло ІІ під час свого апостольського візиту в Україну.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.