Київрада скасувала землевідвід під реконструкцію Гостиного двору

Київська міська рада скасувала виділення земельної ділянки під реконструкцію Гостиного двору.

Про це повідомляє депутат Київради Ігор Луценко на своїй сторінці у Facebook, пише УП.Київ.

"Одноголосно Київрадою проголосовано скасування землевідводу під реконструкцію Гостиного двору!", - написав Луценко.

Як відомо, Гостиний двір – торговельний комплекс на Контрактовій площі у Києві, збудований у 1809 році і радикально реконструйований у 1980-х.

Постановою Кабінету міністрів №1380 від 15 серпня 2011 року Гостиний двір було виведено з Державного реєстру пам`яток архітектури.

26 квітня 2012 року Київрада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектне будівельно-виробниче підприємство "Укрреставрація" на Контрактовій площі, 4, у Подільському районі для реконструкції будівлі Гостиного двору під торговельно-офісний центр.

20 вересня 2012 року Київрада передала "Укрреставрації" в оренду на 5 років земельну ділянку під Гостинним двором для проведення реконструкції цієї будівлі під торговельно-офісний центр з гостьовою стоянкою.

Це рішення обурило столичних активістів, тому вони розпочали у Гостиному дворі акцію протесу.   

3 серпня 2012 року президент Віктор Янукович виключив Гостиний двір з Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

14 січня 2013 року Попов повідомив, що за рішенням Міністерства культури Гостиний двір та ще 30 будинків історичного Подолу набули правового статусу комплексу пам’яток містобудування місцевого значення. За його словами, тепер Гостиний двір буде не реконструйовано, а реставровано.

Тривалий час на території Гостиного двору діяла "Гостинна республіка" – культурний проект, організований захисниками пам'ятки. Однак вранці 18 лютого 2013 громадських активістів витіснили з Гостиного двору.

Наприкінці квітня 2014 року в.о. київського міського голови Володимир Бондаренко запевнив, що Гостиний двір буде повернуто у власність міста, так само, як і книжковий магазин "Сяйво", Будинок актора, Центр серця та стадіон "Старт".

24 червня Київський апеляційний адмінсуд скасував рішення Київради про виділення землі забудовнику Гостиного двору під протиправну реконструкцію будівлі. 

Водночас Земельна комісія Київради не підтримала винесення на голосування депутатів міськради питання про повернення Києву Гостиного двору.

29 червня київський міський голова Віталій Кличко доручив провести громадські слухання щодо подальшої долі Гостиного двору

Гостиний двір стоїть без даху, вікон і штукатурки ще з середини зими. Експерти кажуть, що пам'ятка може не пережити наступну зиму. 

Дивіться також: "Історія Гостиного двору. ФОТО"

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває