В Києві презентують проект "Звукові архіви ГУЛАГу"

B Будинку вчених у форматі лекції від Політ.ua відбудеться презентація проекту Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи під назвою "Звукові архіви ГУЛАГу".

Про це повідомляє "Платформа".

До, під час та після Другої світової війни, близько 1 мільйона європейців на Захід від Радянського союзу в його кордонах 1939 р., було депортовано в радянські виправні табори або у віддалені селища Сибіру чи центральної Азії.

Міжнародна команда науковців разом із Радіо "Франс-Інтернасьйональ" вирушила Європою на зустріч з такими людьми, які після смерті Сталіна чи то повернулися жити до своїх рідних країв, чи то залишилися назавжди на місцях свого заслання.

Поміж депортованих було багато осіб із західної України, які також надали своє свідчення про ці події.

Сюжет книги "Депортовані у СРСР – розповіді депортованих європейців про ГУЛАГ" побудовано навколо цих свідчень.

До книги додається аудіо-диск – результат цього дослідження, на якому звучать голоси депортованих, розповідаються їхні особисті історії – складові історії Європи. Цій історії також присвячено інтернет-сайт.

Три автори цього видання представлять його, згадуючи між інших свідчення депортованих українців: директор Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи (CERCEC, EHESS/CNRS), історик та демограф Ален Блум; науковець Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи, історик Марта Кравері; науковець Центру дослідження Росії, Кавказу та центральної Європи, історик Катерин Ґуссефф.

Час і місце заходу: 30 травня, 19:00.

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".