На Великдень 1948 року отець Володимир Марущак готував особливу проповідь. Він знав, що попри заборони й обмеження нової влади, відсвяткувати воскресіння Христа збереться чимало людей. 2 травня він відправив службу у старовинній церкві села Новий Кропивник, а тоді — виголосив промову, яка викликала сльози у багатьох присутніх

Найгострішими були конфлікти поміж засудженими за кримінальні злочини та політв'язнями. Перші всіляко знущалися з тих, хто відбували покарання за так званими політичними звинуваченнями. Їх принижували, обкрадали, фізично і сексуально кривдили, примушували працювати замість себе.
"Урки", "блатні" чи "битовички", за мовчазного потурання конвоїрів, наглядачів та адміністрації таборів, фізично й морально знущалися з жінок-політв'язнів, яких вважали найнижчою невільницькою кастою "зрадників батьківщини" і "ворогів народу"

Близько сьомої години ранку жінки й дівчата другого бараку жіночого табору беруться за руки і з піснями виходять на подвір'я, назустріч танкам. Не стануть же вони так просто врізатися у жіночі лави, - сподіваються вони. Але танки врізаються.

Великі ГУЛАГівські повстання примусили радянське керівництво засумніватися у здатності контролювати навіть табори. Ці повстання спричинили зміну політики і народили "Відлигу". До остаточного розпаду СРСР залишалося більше 30 років. Але перший крок на цій дорозі зробили люди Кенгіру.

65 років тому 26 травня розпочалося Норильське повстання політичних в’язнів ГУЛАГу. Найдовше в історії – тривало 72 дні: до 4 серпня 1953 р. Його особливістю була активна участь у ньому жінок 6-ї жіночої зони, більшість з яких – українки.

"Є велетенська карта Рівненської області — там позначено різними стрілками, з якого села скільки треба людей переселити в Сибір або Казахстан. Якщо потрібно 2,5 тисячі вагонів, а кожен вагон розрахований на 40 людей — це страшні цифри".