ВИЙШОВ РОСІЙСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД БЕСТСЕЛЕРУ НАТАЛІ ЯКОВЕНКО. Фото

Книга професора НаУКМА Наталі Яковенко "Нарис історії середньовічної і ранньомодерної України" перекладена російською мовою і видана в Москві.

Про це повідомляє видавництво "Новое литературное обозрение", яке й видало працю.

Авторизований переклад з української здійснив Владімір Рижковскій, науковий редактор - український історик Олексій Толочко.

В анотації до російського видання повідомляється, що оповіданням про страждання народу, спраглого знайти свою державу, Яковенко протиставляє історію України як тривалий процес цивілізаційних зустрічей (Заходу і Сходу, православ'я та ісламу, католицтва і православ'я) і результат взаємодії і конфліктів різних держав, етнічних і соціальних груп, що творили неповторні культурні обриси того, чому судилося стати нинішній Україні.

 Обкладинка російського видання. Під нею - 768 сторінок

"У світлі цієї концепції знаходять нове і різнобічне трактування також і дискусійні вузли спільної україно-російської історії, - повідомляє російське видавництво. - Кому належить спадщина Давньої Русі? Чи була Переяславська рада 1654 р. "возз'єднанням"? Як пояснити суперечності особистості Івана Мазепи?"

На думку росіян, строгість наукового опису і витонченість стилю роблять книгу Яковенко одночасно і серйозним, і захоплюючим читанням: "Наразі це найповніший з опублікованих російською мовою вступ до передмодерної історії України, який може слугувати навчальним посібником".

"Нарис історії cередньовічної та ранньомодерної України" - книга Наталі Яковенко, яка розповідає про події на території України з IX до кінця XVIII сторіч. Вперше видана в 1997 році, вона зазнала вже чотирьох перевидань.

Одне з українських видань

За оцінкою "Критики" - українського видавця праці - це "нормальна історія звичайного народу, не ганебніша й не героїчніша від інших, і її можна пропонувати широкому світові, з якого добрі чи погані вітри занесуть нових, прихильних чи неприхильних, читачів, зокрема з-поміж старих родичів, і їхня обізнаність чи необізнаність із нашою історією стане нарешті проблемою їхньої освічености, а не нашої повноцінности, яку щоразу чомусь треба доводити – хоч би й самим собі".

Читайте також інтерв'ю Наталі Яковенко для "Історичної Правди"

Михайло Воскобійник. Останній Голова Української Національної Ради

22 серпня 1992 року на урочистостях із відзначення першої річниці відновлення незалежності України повноважні представники Державного центру УНР в екзилі склали свої повноваження і передали їх у Києві очільникам відновленої України. Серед них був Голова Української Національної Ради Михайло Воскобійник. На той час в архівних фондах української зовнішньої розвідки лежала ще не розсекречена справа-формуляр на нього під назвою "Елегантний".

Сухомлинський VS Макаренко: остаточне вирішення церковного питання в Павлиші

Ім'ям Василя Сухомлинського названо вулиці та навчальні заклади, його, як педагога і досі шанують не лише в Україні, а навіть у Китаї. Навколо нього сформовано образ гуманіста, "павлиського добротворця", який щиро любив дітей та віддавав їм своє серце. Часом Сухомлинського навіть зараховують до покоління "шістдесятників" у педагогіці, намагаючись створити образ прихованого борця з комуністичною системою.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.