Історики обговорили німецько-радянську війну

В Києві відбувся круглий стіл "Україна в Другій світовій війні: історія, пам’ять, політика", присвяченій 71-й річниці початку німецько-радянської війни, яка більш відома як "Велика Вітчизняна війна".

Учасники обговорили приклади ставлення до національної пам’яті в Україні, Росії та Західних країнах, підняли аспекти міфотворення довкола війни, обговорили маловідомі факти подій 1941-45 рр.

Всі експерти наголошували на тому, що радянська інтерпретація історії про війну базувалася на міфах і вигадках, що радянська влада деформувала пам'ять про війну.

Історик Іван Патриляк наголосив: "В період СРСР ніхто не згадував про радісні зустрічі німців в українських містах і селах. Але такі факти були. Просто учасники цих подій воліли не згадувати про минуле. Це б дуже йшло в розріз з офіційною радянською парадигмою щодо німецько-радянської війни".

Також історик зупинився на питаннях партизанського руху.

"Наприклад, на Житомирщині до партизанського руху ставились негативно, краще ставилися до німців, партизанам не допомагали. Пригадую розповідь свого знайомого, який їздив "на картоплю" в Чернігівську область. Він там якось запитав у бабусі, що вона пам’ятає про партизанів. І вона відповіла дещо приголомшливе: "Бачила одного партизана. Прийшов п’яний, каже, я партизан, давай відро картоплі і самогон! А я йому: Ідіот, німці вже давно за Житомиром!".

Владислав Гриневич згадав про дії радянських військових під час "визвольної" операції в окупованій нацистами Європі й наголосив, що в радянській пам’яті не збереглася поведінка радянських солдатів в Європі, пам’ять про масові зґвалтування та грабунки, що мали місце.

А те, що ми знали про війну від ряду "ветеранів", то це стало наслідком того, що тоді офіційні ретранслятори складалися з колишніх нквдистів, які були на "другій лінії фронту", тобто в загород- загонах.

Історик також сказав, що провал радянських військ в 1941-42 рр. та симпатія частини населення до німців пояснювався - попри офіційну радянську, а тепер російську історичну лінію - діями сталінської влади в мирний час, тобто Голодомором, репресіями, колективізацією.

"Не було б 1933-го року – не було б 41-го", - наголошує Гриневич.

Експерти зупинилися на тому, що термін "Велика вітчизняна війна" в українських реаліях вживати не варто, а радше необхідно говорити про саме німецько-радянську війну.

"Вітчизняна війна – це марксистський термін, що був вперше згаданий Енгельсом і стосувався світової революції, коли мали б розпочатися ці вітчизняні війни, внаслідок яких мали б постати сполучені штати Європи", - сказав Гриневич.

Учасники круглого столу також зазначили, що Велика Вітчизняна війна є основою нової російської імперської пропаганди, в першу чергу – саме в Україні.

"Транслювання російських фільмів про війну, де українці показані колаборантами, росіяни – героями, а Сталін – визначним воєначальникам всіх часів, є ознакою того, що Росія бере на озброєння радянські методи із метою знищити українську національну історичну пам'ять. Та ж Георгіївська стрічка, яку нам нав’язують, є одним з символів російського націоналізму, що бере витоки ще від війни 1812 року з Наполеоном. Яке стосунок це має до України?", - сказав народний депутат Олесь Доній.

"Такий стан речей спостерігається, бо Москва відчуває, що якщо вона втратить контроль над гуманітарною сферою України і остаточно програє Європі, яка активно обговорює питання суду над комунізмом і засудження сталінізму на міжнародному рівні", - вважає Володимир В’ятрович.

В заході взяли участь:

Володимир В’ятрович — к.і.н., голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху;

Володимир Гінда — к.і.н., аналітик служби новин 5 каналу;

Владислав Гриневич — к.і.н., старший науковий співробітник Інституту політичних і етносоціальних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України;

Доній Олесь — народний депутат України, голова Мистецького об’єднання "Остання барикада";

Андрій Куликов, журналіст, ведучий програми "Свободи слова";

Олександр Білоус (старший науковий співробітник Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років";

Володимир Сімперович – провідний науковий співробітник Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років;

Іван Патриляк — к.і.н., доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Павло Подобєд — аспірант кафедри політичних наук Інституту політології і права НПУ ім. М. Драгоманова, координатор благодійної ініціативи "Героїка";

Людмила Герасименко — к.і.н., науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті;

Ярослав Файзулін — к.і.н., науковий співробітник Інституту історії України НАН України

та інші науковці й дослідники.

Читайте також: "Українська концепція Другої світової. Погляд вітчизняних істориків"

Причини масового полисіння дітей у Чернівцях влітку 1988 року

Взятися за написання цієї статті спонукали мене публікації, у яких протягом 30 років після трагедії, що зачепила багатьох чернівчан, продовжують поширювати брехню про причини масового полисіння у Чернівцях. І найголовніше, що змусило це зробити - передчасний відхід у вічність мого колеги по роботі та товариша - Анатолія Галіна, який у часи тоталітарного режиму не побоявся піти проти системи, завдяки зусиллям якого стали відомі справжні причини полисіння у Чернівцях влітку 1988 року.

"Редактор" Василь Мудрий і його "Діло"

У списку тих, кого дуже хотіли завербувати в 1930-ті роки працівники НКВД СССР, був тодішній голова Українського національно-демократичного об'єднання – найпотужнішої західноукраїнської парламентської партії і головний редактор найстарішої української галицької газети "Діло" Василь Мудрий.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.