Сталіна могли вбити з наказу Йосипа Тіто - словенський історик

Інсульт, котрий убив Йосипа Сталіна, був спровокований найманим вбивцею, котрого підіслав керівник соціалістичної Югославії Йосип Броз Тіто.

Про це йдеться у новій біографії Тіто, яку написав історик Йоже Піржевац, повідомляє ЛІГАБізнесІнформ із посиланням на рецензію в The Daily Beast.

В основу книги словенського автора покладено матеріали архівів, що знаходяться на території колишньої Югославії.

 

Згідно з версією Піржевеца, вночі 28 лютого 1953 Сталін скликав наближених на свою дачу. Зустріч тривала до 4:00. Потім гості поїхали (потім вони в один голос говорили, що жодних ознак нездужання Сталін не виявив), а вождь, перш ніж піти спати, відпустив охоронців і наказав не будити його.

Світло в його кімнаті спалахнуло в 18:30, увійти всередину охоронці наважилися не раніше 22:00. Радянський лідер лежав на підлозі в калюжі власної сечі; впав він, судячи з циферблата розбитого годинника, саме в 18:30.

Медиків викликали не відразу, і більшість істориків сходиться на думці, що це зробили навмисно. Коли лікарі, нарешті, приїхали, то діагностували обширний інсульт. Сталіна рвало кров'ю і частково паралізувало. Агонія тривала кілька днів, смерть настала 5 березня.

Автор нагадує, що за наказом Сталіна було скоєно 22 замахи на югославського лідера Йосипа Броза Тіто - протеже Сталіна, який згодом став самостійним і почав конфліктувати з СРСР.

Тіто, зокрема, намагалися отруїти з допомогою "коробочки для коштовностей, що при відкритті випускала нервово-паралітичний газ". Піржевец зазначає, що в день смерті Сталіна серед його документів знайшли лист від Тіто, в якому говорилося, що йому стільки спроб не буде потрібно, а вистачить і однієї.

The Daily Beast підкреслює, що існує важливий аргумент на користь версії про природну смерть Сталіна: раніше він переніс кілька менш серйозних інсультів.

Також видання згадує поширену думку про те, що Сталін свого часу отруїв Леніна. У датованому 1923 роком листі Сталіна в Політбюро повідомляється, що Ленін просив видати йому ціаністий калій, але Сталіну нібито "не вистачить сил виконати прохання В. Ілліча" і він "змушений відмовитися від цієї місії, як би вона не була гуманна і необхідна".

Багато істориків вважають, що Сталіну була вигідна смерть Леніна. У випадку, якщо обидві версії вірні, можна говорити про "певну вищу справедливість", - резюмує автор рецензії.

Читайте також: "Чи існує загадка смерті Йосипа Сталіна? Як помирав вождь"

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.