Сталіна могли вбити з наказу Йосипа Тіто - словенський історик

Інсульт, котрий убив Йосипа Сталіна, був спровокований найманим вбивцею, котрого підіслав керівник соціалістичної Югославії Йосип Броз Тіто.

Про це йдеться у новій біографії Тіто, яку написав історик Йоже Піржевац, повідомляє ЛІГАБізнесІнформ із посиланням на рецензію в The Daily Beast.

В основу книги словенського автора покладено матеріали архівів, що знаходяться на території колишньої Югославії.

 

Згідно з версією Піржевеца, вночі 28 лютого 1953 Сталін скликав наближених на свою дачу. Зустріч тривала до 4:00. Потім гості поїхали (потім вони в один голос говорили, що жодних ознак нездужання Сталін не виявив), а вождь, перш ніж піти спати, відпустив охоронців і наказав не будити його.

Світло в його кімнаті спалахнуло в 18:30, увійти всередину охоронці наважилися не раніше 22:00. Радянський лідер лежав на підлозі в калюжі власної сечі; впав він, судячи з циферблата розбитого годинника, саме в 18:30.

Медиків викликали не відразу, і більшість істориків сходиться на думці, що це зробили навмисно. Коли лікарі, нарешті, приїхали, то діагностували обширний інсульт. Сталіна рвало кров'ю і частково паралізувало. Агонія тривала кілька днів, смерть настала 5 березня.

Автор нагадує, що за наказом Сталіна було скоєно 22 замахи на югославського лідера Йосипа Броза Тіто - протеже Сталіна, який згодом став самостійним і почав конфліктувати з СРСР.

Тіто, зокрема, намагалися отруїти з допомогою "коробочки для коштовностей, що при відкритті випускала нервово-паралітичний газ". Піржевец зазначає, що в день смерті Сталіна серед його документів знайшли лист від Тіто, в якому говорилося, що йому стільки спроб не буде потрібно, а вистачить і однієї.

The Daily Beast підкреслює, що існує важливий аргумент на користь версії про природну смерть Сталіна: раніше він переніс кілька менш серйозних інсультів.

Також видання згадує поширену думку про те, що Сталін свого часу отруїв Леніна. У датованому 1923 роком листі Сталіна в Політбюро повідомляється, що Ленін просив видати йому ціаністий калій, але Сталіну нібито "не вистачить сил виконати прохання В. Ілліча" і він "змушений відмовитися від цієї місії, як би вона не була гуманна і необхідна".

Багато істориків вважають, що Сталіну була вигідна смерть Леніна. У випадку, якщо обидві версії вірні, можна говорити про "певну вищу справедливість", - резюмує автор рецензії.

Читайте також: "Чи існує загадка смерті Йосипа Сталіна? Як помирав вождь"

 

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.