Пам'ятник морякам на Подолі прибрали задля торгового центру?

Під час реконструкції Поштової площі в Києві прибрали пам’ятник "Загиблим морякам Дніпровської флотилії під час оборони Києва".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

За словами депутата, пам′ятник, який стояв на набережній Дніпра з 1979 року, демонтують, щоб звільнити місце для будівництва торгівельного центру.

Пам'ятник дніпровським морякам на Поштовій площі. Фото: kievmonument.narod.ru

"Уявіть собі, що для того, щоб побудувати черговий вертолітний майданчик на схилах Дніпра, якоїсь ночі демонтують пам’ятник святому Володимиру, а потім встановлять його десь на Оболоні, - сказав Бригинець. Невже ми дочекаємося, що одного разу розберуть Києво-Печерську Лавру і ніхто не дасть щодо цього пояснення?"

Набережна Поштової площі і пам'ятник морякам (праворуч) у 1985 році. Фото: Ґордон Стюарт

Депутат наголосив, що на обговорення виносилося два проекти реконструкції Поштової площі. Один з них (дешевший) не передбачав знесення пам’ятника, а другий - дорожчий, що передбачає зведення на площі трьохрівневого торговельного центру, потребує знесення пам’ятника.

Фото Дмитра Ларіна з того ж ракурсу. Травень 2012 року. Пам'ятник іще на місці

"Дивує також те, що про інцидент досі мовчить, приміром, Комуністична партія, яка завжди гостро реагує на подібні речі, - зазначив Бригинець. - Як на мене, очевидна змова комуністів і чиновників КМДА. Якщо вже комуністи і Попов вміють так тісно співпрацювати, то можливо, влада наважиться на те про, що давно мріють кияни – перенесе в інше місце пам’ятник Леніну з бульвару Шевченка".

За словами депутата, пам'ятник планується перенести на набережну Дніпра біля метро "Дніпро".

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.