В Індії відкрили магазин одягу "Гітлер". ФОТО

В індійському місті Ахмедабад (західний штат Ґуджарат) відкрито магазин одягу під назвою "Hitler". Зі свастикою в логотипі. Єврейська спільнота обурена, власник магазину відмовляється перейменувати бутік.

Про це повідомляє The Telegraph.

Власник крамниці Раджеш Шах заявив, що він назвав магазин не прізвищем лідера Третього рейху, а на честь діда свого партнера, який мав прізвисько "Гітлер" за свій неприємний характер.

За словами Шаха, він дізнався про нацистського лідера тільки після пошуку його імені в інтернеті. Але критики бізнесмена кажуть, що свастика в літері "i'" перекреслює виправдання Шаха, і вважають: він спекулює на дивній популярності Гітлера в Індії.

Нацистська свастика була взята німцями з індуїстської культури, де вона вважається сприятливим символом. Книга Гітлера "Моя боротьба" (Mein Kampf), в якій він виклав свої расистські теорії, залишається в Індії бестселером - щороку індійські студенти розкуповують більше 10 тисяч копій.

Бізнесмен Раджеш Шах - від Махатми Ганді до Гітлера. Фото: telegraph.co.uk

У сусідньому штаті Пенджаб вийшла і користувалася популярністю романтична комедія "Закоханий герой Гітлер", а у східному штаті Меґхалая в парламент обрано депутата, який змінив своє ім'я на "Адольф Гітлер". Він є членом партії, яка входить у владну коаліцію.

Видання нагадує, що під час Другої світової "частина індійців були повстанцями в Індійській національній армії" - створеному японцями військовому формуванню, за допомогою якого індійці сподівалися отримати незалежність від Британії.

Підприємець Раджеш Шах заявив, що перейменує свій магазин у престижному районі Вастапур, неподалік від рідного міста Махатми Ганді, тільки тоді, коли опоненти компенсують йому 500 фунтів стерлінгів, витрачених на виготовлення вивіски та промоційних матеріалів.

 

"Як може хтось у місті Махатми Ганді і ненасильства прославляти таку особу, як Гітлер, котрий убив мільйони беззбройних цивільних громадян, - висловила обурення організація "Індійські друзі Ізраїлю". - Молоді треба розповідати про злочини, вчинені Гітлером".

Загалом у світі щорічно продається близько 20 тисяч примірників англомовного перекладу "Моєї боротьби"; відомий випадок, коли в одному магазині в Індії книзі надали статус "бестселера".

У липні цього року німецький суд заборонив продаж коментованих уривків з "Mein Kampf".

У грудні 2011 року в Британії продавали "Майн Кампф" із наліпкою "Найкращий подарунок на Різдво".

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває