ДВІ КРИМСЬКІ ПАМ'ЯТКИ СТАЛИ ПРЕТЕНДЕНТАМИ НА СПАДЩИНУ ЮНЕСКО

"Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисарай" і "Культурний ландшафт печерних міст Кримської Готії" включені до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на заступника директора департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Мінкультури Віктора Вечерського.

Чиновник також нагадав, що у 2003-му році "Бахчисарайський палац кримських ханів" потрапив у попередній список від України.

За словами Вечерського, "Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисарай" є розширенням попередньої номінації, в яку, окрім Бахчисарайського палацу, увійшли також історичні пам'ятники на прилеглій території.

Відповідаючи на запитання журналістів, як довго ЮНЕСКО може розглядати питання включення цих об'єктів-кандидатів в основний список Світової спадщини, Вечерський повідомив, що від 2 до 15 років.

Він нагадав, що в списку Світової спадщини ЮНЕСКО Україна представлена ​​п'ятьма своїми об'єктами, а також подала 15 об'єктів-кандидатів на включення до основного списку, які зараз перебувають у попередньому.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?