У Києві презентують "Хроніку колективізації і Голодомору"

Інститут Критики та видавництво "Критика" запрошують 
на презентацію нових книг синтези Людмили Гриневич 
"Хроніка колективізації та Голодомору в Україні".

Про це ІП повідомили у видавництві "Критика".

Будуть презентовані 2-а і 3-я книги тому І "Початок надзвичайних заходів. Голод 1928–1929 років".

У чотиритомному виданні уперше детально висвітлено щоденне життя українського суспільства від грудня 1927-го аж до кінця 1933 року.

За твердженням видавців, робота кандидата історичних наук Людмили Гриневич "пропонує читачеві цілком новий погляд на передісторію, соціополітичний та культурний контекст, власне перебіг і наслідки голоду-геноциду в Україні, переосмислює його причини, обставини, підґрунтя та періодизацію, дає чітке уявлення про масштаби, форми опору українського селянства, про щільний зв’язок соціальних і національних мотивів в антирадянських настроях населення республіки, увиразнює геноцидну сутність Голодомору".

У першій книзі тому І, виданій у 2008 році, йдеться про період від грудня 1927 до жовтня 1928 року, коли реквізиції хліба й інші надзвичайні заходи й недорід спричинили в Україні голод 1928–1929 років.

Друга книга висвітлює життя українського суспільства в обставинах недороду та голоду від листопада 1928 до червня 1929 року. 

Третя книга підсумовує хронологічний виклад подій у першій та другій книгах і містить ґрунтовну наукову розвідку про життя українського суспільства наприкінці 1920-х років.

Авторка доводить, що голод 1928–1929 років, хоч і стався на тлі недородів, був наслідком дій радянської влади – політики творення голоду.

Загалом у трьох книгах тому І вміщено близько 700 чорно-білих і кольорових 
ілюстрацій – світлин, кінокадрів, малюнків, карикатур, репродукцій живопису,
 плакатів тощо.

Час і місце заходу: п'ятниця, 11 січня, о 17:00 
в Бібліотеці ім.Антоновичів НаУКМА (Київ. вул. Сковороди, 2).

Зустріч відбудеться за участи авторки, Людмили Гриневич (Інститут історії НАН України), 
а також Григорія Грабовича (Гарвардський університет / Інститут Критики), 
Станіслава Кульчицького (Інститут історії НАН України), 
Геннадія Боряка (Інститут історії НАН України), 
Володимира Василенка (Києво-Могилянська академія), 
Мирослава Поповича (Інститут філософії НАН України), 
Юрія Шаповала (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України), Миколи Рябчука (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України).

Модератор: Андрій Мокроусов.

Плануються до видання такі томи "Хроніки...":

Том ІІ
Початок форсованої колективізації, розкуркулення та масова депортація.
Війна селянства проти радянської влади (липень 1929 – вересень 1930)

Том ІІІ
Суцільна колективізація та друга хвиля депортацій (жовтень 1930 – 1931)

Том ІV
Голод і Голодомор (1932–1933)
у двох книгах.

Читайте на ІП конспект лекції Людмили Гриневич "Нелояльність українців до радянської влади у 1917-1941 роках"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.