Спецпроект

Британський музей передав Таджикистану копії золотих артефактів

Копії шести предметів зі знаменитої колекції Британського музею "Амудар'їнський скарб, відомий у світі як "The Oxus Treasure" ("Скарби Окса", Окс - грецька назва Амудар'ї), передані Національному музею Таджикистану.

Про це повідомляє "Центральноазиатская новостная служба".

Керівництво Британського музею в якості подарунка передало Національному музею Таджикистану копії шести експонатів колекції "Амудар'їнського скарбу" - золота чотирикутна пластина (Rectangular Gold Plaque), різьблена срібна статуетка (Chased Silver Statuette), золотий диск для одягу (Gold Disc Clothing Appliqué), золотий округлий атрибут одягу (Circular Gold Costume-fitting), золота декоративна кругла пластина (Circular Gold Plaque Ornament).

Посольство Таджикистану у Великобританії з метою придбання копій експонатів колекції  протягом останніх років знаходилося в постійному контакті з керівництвом та співробітниками Британського музею.

Колекція складається з 180 предметів із золота і срібла Ахеменідського періоду і пізніших епох VI-II століть до нашої ери.

У 2007 році президент Таджикистану Емомалі Рахмон двічі наполягав на вжиття заходів щодо повернення в країну експонатів "Амудар'їнського скарбу", або, принаймні, організувати виставку цих скарбів в Душанбе. Британський музей відмовив у проведенні виставки, незважаючи на те, що протягом 2007-2008 років виставки експонатів "Скарбів Окса" були проведені в країнах Європи.

Скарб являє собою зібрання золотих монет, золотих і срібних речей, статуеток, медальйонів, знайдених у 1877 році на березі Амудар'ї.

Коли був знайдений храм Окса (Temple of Oxus), в храмі виявили багато золотих виробів, які являють собою зразки греко-Бактрійського і скіфського мистецтв - мистецтва епохи Ахеменідів. В кінці XIX століття скарб потрапив до Лондона.

Археологи Таджикистану впевнені, що "Скарби Окса" були знайдені на території Таджикистану.

Нещодавно таджицька сторона звернулася до Британському музею з проханням зробити кілька копій стародавніх артефактів, для виготовлення яких передала британцям золото.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.