Спецпроект

На Харківщині реконструювали музей доблесті чехів, словаків та українців

До 70-річчя битви під Соколово, на Харківщині, був повністю реконструйований Музей бойового братерства. Капітально відремонтовано приміщення, замінена система опалення, експозиція повністю оновлена.

Про це пише objectiv.tv.

Про реконструкцію повідомив народний депутат України Євген Мураєв (ПР).

"Ми зберегли все краще, що було - це чеканку тих часів, діораму. У планах - повністю відновити кінозал для того, щоб проводити масові екскурсії, в тому числі, демонструвати фільми воєнних років. Основний момент для мене в цій роботі - це виховна функція і відновлення історичної справедливості", - повідомив він.

Всього в музеї знаходиться більше 4 тисяч експонатів. Чеські активісти надали в колекцію музею нові артефакти. За інформацією обласного Департаменту культури і туризму, за весь час існування музею його відвідало більше 2 мільйонів чоловік.

У боях за оборону Соколово проти німецько-фашистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8-9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога.

В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів супротивника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 - пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.

За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручникові Отакару Ярошу, першому з іноземних громадян, було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі.

Як відомо, більшість бійців чехословацького батальйону складалася з карпатських українців.

 

 

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.