БРИТАНІЯ ВИВЕДЕ ВІЙСЬКА З НІМЕЧЧИНИ. Вони були там із 1945-го

Великобританія виведе свої війська з Німеччини до 2019 року. Про це заявив міністр оборони Великобританії Філіп Геммонд, виступаючи перед нижньою палатою парламенту.

Цей термін - на рік раніше, ніж планувалося спочатку, повідомляє Кореспондент із посиланням на The Guardian.

За словами Геммонда, наразі з Німеччини на батьківщину вже повернулися близько чотирьох тисяч військовослужбовців. До 2016 року планується виведення ще 11 тисяч військових, а 4,5 тисячі, що залишилися, повернуться до 2019 року.

Після повернення колишній британський контингент у Німеччині буде дислокуватися на військових базах на Солсберійській рівнині (південний захід Англії), в Единбурзі і Лухарсі (Шотландія), Кеттеріці (північ Англії) і Колчестері (південний схід Англії).

На розміщення солдатів і оновлення військових баз британська влада витратить близько 1,8 млрд фунтів стерлінгів. При цьому виведення військ з Німеччини дозволить Лондону економити, за попередніми оцінками, за 250 мільйонів фунтів щорічно.

Філіп Геммонд у своєму виступі подякував Німеччині за "матеріальну і моральну" підтримку британських солдатів, які перебували у ФРН майже 70 років - з кінця Другої світової війни. Більшість з них були розквартировані у федеральних землях Нижня Саксонія і Північний Рейн-Вестфалія.

Із закінченням Холодної війни і переорієнтацією британської армії на актуальні завдання необхідність у військовій присутності на території Німеччини відпала.

Як відомо, у жовтні 2010 року Німеччина завершила виплату репарацій, передбачених Версальським договором 1919 року після Першої світової війни.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.