Шекспір ухилявся від податків?

Британський таблоід The Daily Mail підозрює Шекспіра у несплаті податків.

"Це звучить так, ніби він сам – один з найбільш відразливих персонажів його ж п’эс" - пише видання. "Бард був бізнесменом, що не визнавав правил, наживався на голоді і перебував за крок до ув’язнення" - із таким підзаголовком вийшов матеріал про нові дослідження британських архівістів.

Документи, що були виявлені британськими істориками, свідчать про те, що відомий драматург був найбільшим власником землі та нерухомості у своєму рідному місті.

Хоча Шекспір писав п’єси, які відстоюють права бідних та нужденних, архівні документи стверджують, що у реальному житті він був багатим поміщиком, протизаконно накопичував великі запаси продовольства і в лютому 1598 році постав перед судом за звинуваченням в ухиленні від сплати податків.

Видання цитує Джейн Арчер, літературознавця з університету Aberystwyth: "Існував інший бік натури Шекспіра, який був не тільки блискучим драматургом, але й безжальним бізнесменом, який робив усе, що міг, щоб ухилитися від сплати податків, збільшити прибуток за рахунок найбільш нужденних груп населення. І в той же самий час він писав п’эси про складне становище бідних, щоб розважити їх".

 Як свідчать нові дані, великий бард не соромився наживатися на голоді і вбогості. Судові записи і податкові довідки говорять про те, що Шекспір протягом 15 років закуповував пшеницю, ячмінь і солод, щоб потім продавати втридорога у неврожайні роки.

"За допомогою законних i незаконних угод, - цитує дослідження The Daily Mail, - Шекспір зміг у 1613 році відійти від справ. Він був найбільшим власником землі та нерухомості у своєму рідному місті Стратфорд-на-Ейвоні.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.