У Києві відкрили парк імені Алієва. За $4 млн, з wi-fi і охороною. ФОТО

У Києві на вулиці Глибочицькій, поблизу посольства Азербайджану в Україні, відкрили парк імені колишнього президента цієї держави Гейдара Алієва.

Його зводила азербайджанська державна нафтова компанія SOCAR, повідомляє "Газета.ua".

На п'яти сотках знаходиться пам'ятник Гейдару Алієву. Задня частина парку нагадує стіну фортеці Баку — символ історичної частини міста. Там вона має протяжність 600 м і є бакинською пам'яткою архітектури.

 Фото: the-village

Центральна композиція парку — єдина в світі копія легендарного килима "Шейх Сафі". Її виклали із муранського скла та кераміки. Оригінал знаходиться в лондонському Музеї Вікторії й Альберта вже більше 200 років.

По килимовій композиції стікає вода, яка переходить у водоспад.

 

В парку висаджені магнолії, клени, тиса, айва, барбарис. На схилі з квітів викладена карта Азербайджану. Загалом у парк компанія SOCAR вклала $4 млн.

 

"Ми працювали над цим проектом два роки. Парк працюватиме тут зранку до ночі, - розповів Ельчін Мамєдов, голова представництва SOCAR в Україні. - Охорона гарантуватиме безпеку киянам. Все буде забезпечено, щоб кияни відпочивали, безкоштовний wi-fi. Над освітленням працювали українські та італійські дизайнери. Тут кожна композиція, кожне дерево освітлюється".

Також він повідомив, що цього року компанія планує збудувати в Києві до ста заправок.

 Пам'ятник Гейдару Алієву стоїть на Глибочицькій з 2004 року. Фото: gazeta.ua

Представники будівельної компанії, яка виконувала замовлення, розповіли, що дерева для парку привезли із Німеччини, Італії. Щоб покрити землю, привезли 18 фур газонної трави. Парк буде відкритий щодня, з 8.00 до 24.00 та охоронятиметься цілодобово. Біля кожного об'єкту парку встановлено камери спостереження.

Гейдар Алієв (1923-2003) - перший секретар ЦК КП Азербайджану, керівник КГБ Азербайджанської РСР, перший заступник голови Ради Міністрів СРСР. У 1987 році пішов у відставку із займаної посади. Член КПРС з 1945 до 1991 року.

У 1992 році заснував партію "Новий Азербайджан" (досі при владі на чолі с сином Алієва Ільхамом). Двічі (1993, 1998) був обраний президентом Азербайджану.

Інші матеріали за темою "Топоніміка"

Інші матеріали за темою "Азербайджан"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.