На Черкащині на постамент від Кірова встановили погруддя Гонти

У Черкаській області в селі Жаботин Кам’янського району погруддя гайдамаці, ватажку Коліївщини Іванові Гонті встановили на постамент, що залишився від пам’ятника комуністу Сергію Кірову.

Про це повідомляє газета "Козацький край".

Селяни у Жаботині відкрили пам’ятник ватажкові Коліївщини, використавши музейний експонат і постамент, що залишився від знищеного стихією пам’ятника більшовику.

Після розформування сільського краєзнавчого музею, з Жаботина до Кам’янки вивезли усі експонати, окрім бюстів ватажків Коліївщини Гонти і Залізняка – вони залишилися у сільській раді. 1993 року бюст Залізняка встановили біля сільського клубу на спеціально спорудженому постаменті.

За 20 років через дорогу від Залізняка поставили і бюст Гонті. Як повідомляє видання, демонтаж пам’ятника Кірову не був політичною акцією - його демонтували після того, як кілька років тому в тріщини у його гіпсовій голові натекла вода і, замерзнувши серед зими, розірвала голову - "символічно, як куля, випущена в Кірова у 1934 році".

Іван Гонта був одним з керівників Коліївщини [селянського антипольського повстання, яка почалося з Холодного Яру на Черкащині - ІП] в 1768 році. Його було видано полякам і засуджено особливим церковним трибуналом. Після десятиденних тортур Гонті винесли смертний вирок.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.