На Черкащині на постамент від Кірова встановили погруддя Гонти

У Черкаській області в селі Жаботин Кам’янського району погруддя гайдамаці, ватажку Коліївщини Іванові Гонті встановили на постамент, що залишився від пам’ятника комуністу Сергію Кірову.

Про це повідомляє газета "Козацький край".

Селяни у Жаботині відкрили пам’ятник ватажкові Коліївщини, використавши музейний експонат і постамент, що залишився від знищеного стихією пам’ятника більшовику.

Після розформування сільського краєзнавчого музею, з Жаботина до Кам’янки вивезли усі експонати, окрім бюстів ватажків Коліївщини Гонти і Залізняка – вони залишилися у сільській раді. 1993 року бюст Залізняка встановили біля сільського клубу на спеціально спорудженому постаменті.

За 20 років через дорогу від Залізняка поставили і бюст Гонті. Як повідомляє видання, демонтаж пам’ятника Кірову не був політичною акцією - його демонтували після того, як кілька років тому в тріщини у його гіпсовій голові натекла вода і, замерзнувши серед зими, розірвала голову - "символічно, як куля, випущена в Кірова у 1934 році".

Іван Гонта був одним з керівників Коліївщини [селянського антипольського повстання, яка почалося з Холодного Яру на Черкащині - ІП] в 1768 році. Його було видано полякам і засуджено особливим церковним трибуналом. Після десятиденних тортур Гонті винесли смертний вирок.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.