Спецпроект

"Свобода" підготувала постанову про етнічні чистки українців поляками

Народні депутати від партії "Свобода" підготували проект постанови ВР "Про вшанування жертв депортацій та етнічних чисток з ознаками геноциду (до 70-річчя від початку депортацій українців Польською Народною Республікою 1944-1951 рр.)".

Про це повідомляє Кореспондент.

"Документ передбачає підготовку та організацію на державному рівні заходів щодо вшанування жертв депортацій та етнічних чисток, зокрема встановлення на території Республіки Польща пам'ятних знаків українцям, насильно переселених зі своїх етнічних земель. Передбачено також організацію міжнародних наукових конференцій, видання книг українською та іноземними мовами , надання можливості депортованим та їхнім нащадкам спрощеного отримання віз для в'їзду на територію Республіки Польща з метою відвідування місць колишнього проживання, могил рідних. Крім того, передбачено внесення змін до законодавства України, що регулює статус депортованих та жертв політичних репресій і т.д.", - повідомили у партії.

Коментуючи використання терміну "геноцид", Олег Панькевич нагадав про Конвенцію ООН із запобігання злочину геноциду і покарання за нього, зокрема статтю 2, у якій сказано, що геноцидом є "навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її фізичне знищення ".

"Примусове виселення 700 тис. українців з їхніх етнічних земель у складі Польської Народної Республіки 1944-1951 рр. було однією з найтрагічніших сторінок у новітній історії України. Цілеспрямована політика польської держави і діяльність польських шовіністичних організацій призвели до руйнування історичних і культурних цінностей Лемківщини, Холмщини , Підляшшя, Надсяння, поставили під загрозу знищення цілі етнографічні групи українського народу. Українці, польське суспільство і світова спільнота повинні засудити ці злочини, щоб вони більше ніколи не повторювалися. Україна і Польща мають працювати над новою спільною історією - історією справедливості, взаємоповаги, співпраці і дружби", - зазначив Панькевич.

У партіі зазначили, що відліком масових депортацій українців з їхніх етнічних територій вважається укладання Угоди між Українською РСР та Польським Комітетом Національного Визволення від 9 вересня 1944 року Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР.

Примусове виселення українців здійснювали з території Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння, Західної Бойківщини, а також з територій колишніх Дрогобицької та Львівської областей. Депортація відбувалася у чотири етапи.

Перший етап тривав до 1946 року. Внаслідок так званого "обміну населення" 482,800 тис. українців з гірських районів були примусово виселені у степи УРСР. Другий етап: 28 квітня 1947 року почалася операція Вісла. Офіційним приводом для депортації стало звинувачення УПА у вбивстві 28 березня польського генерала Кароля Сверчевського. Хоча заходи з проведення операції були розпочаті ще від січня 1947 року на західні та північні території польської держави були примусово переселені 150 тис. українців.

"Одним із безпрецедентних фактів післявоєнної Європи було існування у Польській Народній Республіці колишнього гітлерівського концтабору в Явожно, де були ув’язнені кілька тисяч українців, які чинили опір операції Вісла. Третій етап відбувався у 1948 році. У цей час вглиб УРСР були примусово виселені 9125 українців. Четвертий етап: під час останнього етапу депортації були примусово переселені близько 32 тис. українців.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.