"Груша", капуста Мішель та дзвінок Байдена

Однієї ночі на барикадах Груші з'явився Янукович. Ну, не зовсім Віктор Федорович, а артист Саша Пікалов, який в 95 кварталі грав його роль. Саша був у трохи веселому настрої і голий по пояс, з українським прапором фотографувався на барикаді з криками Бандугеть. Це був єдиний кварталівець, який тоді був на Майдані

Початок нового, революційного етапу Майдану, я пропустив - ще не відійшов від струсу мозку після зіткнення з Беркутом під Святошинським судом.

Памятаю лише, що після чергового безініціативного недільного віча, де трійка лідерів так і не змогла запропонувати людям план дій, мені подзвонив Парубій: Юрку, я не знаю як ти, але я більше не можу просто стояти на Майдані. Я йду разом з хлопцями Яроша.

 

На Грушевського почалися сутички із міліцією.

Всі спроби "вождів" припинити народну ініціативу закінчилися багатоголосим нах і навіть вогнегасником.

- Ну що, Луценко, і ти прийшов нас вмовляти повернутися на Майдан? - спитали мене на Груші наступного дня.

- Ні - відповів я - Ви робите ху...во, але правильно.

 

Народ засміявся, напруга миттєво спала.

- Але треба будувати барикади - експромтом сказав я, щоб зайняти гарячі голови і руки.

Через годину я був шокований. Закарпатці здерли бляху з-під величезного бігборду біля готелю "Дніпро" і зробили з неї величезні сани для транспортування бетонних блоків. Барикада росла на очах. Схоже було на будівництво єгипетських пірамід:)

Хоча було не до сміху. З 21 січня вступив у силу диктаторський закон, по якому за участь в Майдані світило 15(!) років.

На Груші вибухали світошумові гранати, Беркут почав використовувати картеч, звезені тітушки вночі по навколишніх вулицях били майданівців і здавали їх беркутам.

 

Мій пост від 20 січня:

"Зараз у Києві вирішується не доля абсурдних янучарських законів про шоломи чи маски. Зараз у столиці вирішується, чи буде у нас Вільна Україна.

Янукович розуміє тільки мову сили. Лідери опозиції зможуть добитися вимог Майдану лише в тому разі, якщо і в понеділок, і у вівторок, і в середу в центрі української столиці будуть знаходитися сотні тисяч людей. Тоді політики будуть лише виконавцями вашої волі на перезавантаження країни.

Тоді у Януковича вони вимагатимуть радикальних змін, а не приймуть участь в заміні Азарова на Арбузова.

Тому в ці дні на Майдані має бути максимальна кількість громадян.

.........

Українці, саме зараз, саме в Києві вирішується доля нашої нації.

Вибір простий - або історична реконструкція совкового барака, або прорив до Європи.

Час випробовує нас, нашу віру, нашу гідність, нашу силу духу. Всі на Майдан!"

 

В ході атак силовиків і тітушок постраждали 1,4 тисячі людей. Горджуся, що не тільки був там постійно, і не тільки в парламенті провів рішення про визнання інвалідів в МОЗ, але й в ГПУ забезпечив виплату їм та сім'ям Небесної Сотні компенсацій за рахунок конфіскованих коштів екс керівника Податкової міліції. (До речі, минулого року нова влада тихо провела рішення про повернення цих мільйонів януковицькому чиновнику)

Барикади встояли лише через героізм сотні захисників і багатотисячну підтримку Майдану. Саме Груша стала початком кінця засудженого за держзраду злочинця Януковича.

 

До речі, однієї ночі на барикадах Груші з'явився Янукович. Ну, не зовсім Віктор Федорович, а артист Саша Пікалов, який в 95 кварталі грав його роль. Саша був у трохи веселому настрої і голий по пояс, з українським прапором фотографувався на барикаді з криками Бандугеть.

Це був єдиний кварталівець, який тоді був на Майдані.

Через пару днів посли західних країн запросили мене на зустріч в Будинку профспілок, який орендував Майдан.

- А де трійка лідерів? - спитав я.

- У нас розмова з вами - відповів мені американський посол.

 

Він весь якось підтягнувся і каже:

- Ми хотіли б закликати вас застосувати весь свій вплив на демонстрантів і, можливо, на міліцію для припинення силових зіткнень. І ми пропонуємо вам телефонну розмову з віце-президентом США

- Та навіщо та розмова, - кажу я - Я й так всі дні і ночі там, на місці. Пробую домовитися з міліцією і навіть з Клюєвим, щоб відвести перемерзлих курсантів у туфлях ( з-за спин яких стріляє Беркут) на 100-200 метрів вгору по Грушевського. Поки не виходить, але давайте разом тиснути на владу

- То ви будете говорити з паном Байденом? - знову питає посол.

- Я б хотів поговорити з Обамою - кажу я.

- Пан Президент, на жаль, дуже зайнятий.

- Та ні, я мав на увазі Мішель Обаму. Хотів би розпитати її, як їй йдеться з вирощуванням цвітної капусти біля Білого дому.

 

Посол пару хвилин помовчав. А потім каже:

- Я захоплений вашим почуттям гумору в цій надскладній ситуації. Але віце-президент вже на звязку.

Далі була серйозна розмова про моральну підтримку США демократичних процесів в Україні, розуміння, що до масового протесту призвела спроба Януковича здати Україну в неоросійську імперію.

- Я розумію, що вам протистоїть людина із залізними яйцями, - сказав пан Байден. - Але Америка і весь демократичний світ з вами.

- Ми вдячні вам за моральну підтримку, пане віце-президент, відповів я. - Але ви помиляєтеся, у Януковича нема залізних яєць. Це залізні кулаки Путіна, якими він тримає Януковича за яйця.

Байден довго сміявся.

Пізніше, вже на інавгурації обраного Президентом Порошенка, він згадував ці слова.

На жаль, вони були пророчі.

Бо вдруге програвши Майдану, Путін включив останній інструмент диктатора - війну....










Кирило Галушко: Деякі міркування "фахового історика" щодо "Історії України від Діда Свирида"

Звісно, що ці міркування більше звернуті до тих добродіїв, хто ще не стикався із цією хвундаментальною працею. Але не завадить і давнім шанувальникам. Усе ж доробок Діда звернутий на широкий загал, життя триває і усілякі поточні «кон’юнктури» змінюються рік від року. А може там фахові історики, «міські» високочолі інтелектуали, а не «сільські дідугани» зневажливо сміються над цією «попсою».

Станіслав Росовецький: І все ж таки це сучасна біографія Шевченка

Я не проти Шевченка-пророка, і Шевченка-міфотворця, навіть Шевченка-шамана. Ніколи не погоджуся лише з ототожненням поета з кобзарем. Але теза, що Шевченко після заслання продовжував свою революційну діяльність борця за національне визволення свого народу - це явище історичної правди

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: пам'ятки на наступний рік

День розчарування. Розпогодилось, ніч була ясна, хоч і холодна, температура помітно ниже нуля, різкий вітер. Та невдовзі після старту ми вийшли на дуже погану поверхню. Поні часто загрузали в снігу по коліна, а нанесений хуртовиною м'який сніг лежав купами, спричиняючи сильне тертя полозів

Ольга Перебийніс: Драма Музею визвольної боротьби України

76 років тому - 14 лютого 1945 року авіація союзників бомбардувала Прагу. Серед кількох сотень празьких будівель, які були практично повністю зруйновані, був і Музей визвольної боротьби України. В результаті бомбардування було втрачено значну частину фондів, а те, що вціліло, пізніше було знищено, розпорошено, розкрадено, а також вивезено "освободітєлями" з НКВС до СРСР