Янукович обмовився про "Українську Русь"

Президент України Віктор Янукович назвав Київську Русь Українською Русcю.

Про це повідомляє УНН.

Президент обмовився під час урочистого відкриття святкових заходів, присвячених 1025-річчю Хрещення Русі.

"Прийняття християнства, як державної релігії, було доленосним історичним фактом, який вивів Українську Русь на новий рівень, визначив її місце у полі християнських держав, дав могутній поштовх для нової якості та змісту культури, політичних та громадських інститутів", - зазначив голова держави.

Нагадаємо, у березні 2013 року Янукович переплутав дату хрещення Русі, сказавши, що Київ хрестили 125 років тому:

Як відомо, українська історіографія з XIX сторіччя використовує на позначення об'єкту вивчення визначення "Україна-Русь".

Дивіться також:

Янукович про Сталіна: "Тота-тота-тоталіризм"

2010: Янукович заплутався у слові "археологія". ВІДЕО

Янукович і попередники. Що означає слово "шлепер"? СКАНИ

Війна Хмельницького проти Москви за Білорусь - дві Русі б'ються за третю

Інші матеріали за темою "Янукович"

Інші матеріали за темою "Київська Русь"

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.