АНОНС: річниця української колонізації Кубані

У серпні 2013 року виповнюється 221-та річниця з часу переселення запорозьких козаків на землі Кубані й початку засвоєння українцями нових земель на Сході Європи.

З цієї нагоди Кубанське земляцтво у Києві організовує урочистий захід.

У програмі – покладання квітів до пам‘ятника Тарасові Шевченку, розповіді істориків – уродженців Кубані про долю запорожців на нових землях, промови громадських діячів, кубанські козацькі пісні.  

"Українці мають пам‘ятати, що одна з гілок українського дерева й роду козацького знаходиться на Кубані – краї, який захистили й облаштували для життя наші славні попередники, які сьогодні потребують нашої уваги й посильної допомоги", йдеться в анонсі заходу.

Час і місце: 31 серпня 2013 року, 13:00. Київ, пам'ятник Тарасу Шевченку (навпроти Червоного корпусу КНУ).

Дивіться також інші матеріали за темою "Кубань"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.