У Києві зберуться науковці, які вивчають печатки Русі й Візантії

13-16 вересня у Києві відбудеться Перший міжнародний колоквіум з вивчення візантійських і давньоруських печаток.

Захід має назву "Сфрагістичний меридіан: Київ - Корсунь/Χερσων - Κωνσταντινουπολις".

Організатори:

- Український національний комітет візантиністів;

- Кримське вiддiлення Інституту сходознавства Національної академії наук України;

- Інститут археології Національної академії наук України;

- Інститут історії Національної академії наук України;

- Національний заповідник "Херсонес Таврійський";

- Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник;

- Музей Шереметьєвих.

"Візантійські та давньоруські печатки – безцінні джерела з історії цих країн і стосунків між ними", – зазначив ініціатор цього академічного заходу, меценат та колекціонер Олексій Шереметьєв.

 

Печатки вказують на зв’язки українських земель з Візантією - провідним державним, культурним і релігійним центром світу в епоху середньовіччя, джерелом давньоруського християнства.

Посередником у цих контактах часто виступав Херсонес у Криму. Тут знайдено сотні печаток, що належали міським чиновникам і просто знатним мешканцям. Це дозволяє науковцям реконструювати історію міста за понад 500-річний період, уявити життя та кар’єру правителів міста, чиновників, духовенства, патриціату та їхніх родин.

"Печатка – це документ, що дійшов до нас через століття. Лише на печатках ми можемо побачити руського володаря і доторкнутися до нього так само, як наші предки", – наголосив Іван Йорданов, директор Центру візантієзнавства Шуменського університету (Болгарія).

Дивіться також інші матеріали ІП про сфрагістику (науку про печатки)

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.