Архів визвольного руху онлайн - переглянуто вже 500 тисяч сторінок

ЦДВР презентував результати проекту "Електронний архів Українського визвольного руху avr.org.ua".

За словами керівника проекту Андрія Когута, за 7 місяців роботи — з березня 2013 року — електронний архів відвідало 44 220 унікальних користувачів, які переглянули майже півмільйона сторінок.

"Сучасні технології відкрили багато нових можливостей як для архівістів, так і для істориків. На Е-архіві кожен документ можна завантажити у повному обсязі без скорочень і поправок. Тож електронний архів дозволяє отримати повний доступ до історичних джерел", — зазначає Андрій Когут.

Проректор з науково-педагогічної роботи і перспектив розвитку Ужгородського національного університетут, професор Роман Офіцинський відзначив, що сам уже тривалий час користується Е-архівами та рекомендує колегам у дослідницькій роботі. 

Андрій Когут також закликав користувачів Е-архіву до співпраці — надавати документи в електронному вигляді для поповнення сайту.

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua був відкритий у березні 2013 року і є спільним проектом Центру досліджень визвольного руху, Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького".

На сьогодні архів містить понад 11 тисяч раніше не доступних документів, які висвітлюють історію українського визвольного руху. На сайті е-архіву описані електронні копії документів систематизовані за проблемно-хронологічним принципом і постійно поповнюватимуться.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.