В інтернет виклали спогади бійців УПА 1944-50 років

В Електронному архіві avr.org.ua опублікувано колекцію спогадів солдат і офіцерів Української повстанської армії, записаних у 1944-1950 роках. Спогади та щоденники відділів УПА передають тогочасну атмосферу життя і боротьби повстанців.

Колекція спогадів підготовлена Центром досліджень визвольного руху.

Зі щоденників можна дізнатися деталі життя тодішнього повстанця - від мотивації вступу в армію чи підпілля до характеристик побуту, бойових дій, висвітлення перемог і поразок.

За словами директора Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, спогади учасників збройної боротьби були записані за наказом керівництва підпілля, яке турбувалось про збереження пам’яті про повстанців.

В УПА хроніки відділів записували бунчужні [помічники командирів підрозділів - ІП].

"Таким чином до нас дійшли цінні документи, які містять чимало цікавої та корисної і для історика, і для пересічного читача інформації, - наголосив Забілий. - Її характерними рисами є скрупульозність та точність. І хоча у документах є чимало статистичної інформації, вони не позбавлені емоцій та особистих переживань авторів та дуже чітко й яскраво передають дух епох".

Ці документи свого часу були конфісковані НКВД. Нині їхні оригінали зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, а зі сканованими копіями відтепер можна ознайомитись на сайті Електронного архіву визвольного руху за посиланням.

Ознайомитися з колекцією можна на сайті Е-архіву.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом ЦДВР, ЛНУ імені Франка та музею "Тюрма на Лонцького".

Раніше Е-архів викладав в інтернет колекції документів, дотичних до:

- Карпатської України;

- шифрування і кодування документів ОУН;

- Волинської трагедії;

- масових розстрілів в'язнів НКВД улітку 1941 року;

- польського підпілля у Львові 1942-44 років;

- дослідження ідеолога ОУН про фашизм (1946);

- останнього командира УПА Василя Кука.

Наразі в Е-архіві доступні копії 11166 документів.

Дивіться також: "Соціологія УПА. За обліковими картками бійців УПА-Північ"

Павло Судоплатов проти Євгена Ляховича

За рік до того, як старший лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов убив у Роттердамі керівника ОУН Євгена Коновальця, він завів справу на Євгена Ляховича, про якого в одному з документів зазначено: «Вважається одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів». Розсекречені матеріали цієї справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу зрозуміти, чому у 1930-ті роки органи ДПУ так зацікавилися Євгеном Ляховичем, як йому вдалося привернути увагу урядових кіл Великої Британії до українського питання і чому рішення про його подальшу розробку у 1959 році приймала колегія КДБ при Раді Міністрів СРСР

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.