ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА АКАДЕМІЇ НАУК ТЕЖ ХОЧУТЬ ЛІКВІДУВАТИ

У зв’язку із загрозою ліквідації президією НАН України Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського вчена рада інституту заявляє про відсутність підстав для прийняття такого рішення.

Про це йдеться у рішенні загальних зборів трудового колективу закладу, текст якого є в розпорядженні Історичної Правди.

Вчена рада інституту заявляє про "відсутність суто наукових (та й будь-яких інших) підстав" для прийняття такого рішення.

"Без потужної спеціалізованої установи, яка б координувала зусилля науковців у цій галузі, вкотре можна говорити про зникнення сходознавства в Україні", - наголошується у рішенні зборів.

"Україна розвиває стосунки з країнами Сходу. Саме з розвитком економічних взаємин із цими регіонами ми пов’язуємо підйом української економіки, - ідеться в тексті рішення. - Суспільства Сходу треба вивчати у спеціалізованій установі НАН, де сконцентровані відповідні наукові кадри. Розпорошення колективу Інституту сходознавства по різних установах матиме згубні наслідки".

Науковці стверджують, що ліквідація або об’єднання інституту з іншими науковими закладами спричинить те, що з науки підуть "десятки сходознавців-філологів, релігієзнавців, філософів, які зараз працюють в Інституті сходознавства, але які не зможуть вписатися в концепцію новоствореного наукового закладу".

Збори ухвалили вважати пропозиції щодо ліквідації інституту або його приєднання до інших наукових установ такими, що несуть загрозу існуванню сходознавчої науки в Україні.

Також трудовий колектив звернувся до президента НАНУ академіка Бориса Патона з проханням об’єктивно розібратися в ситуації.

У разі збереження загрози ліквідації інституту або його приєднання до інших наукових установ трудовий колектив залишає за собою право вдаватися до "акцій, покликаних унеможливити ухвалення цього згубного рішення".

Рішення підтримали 36 із 36 присутніх на зборах трудового колективу.

Інститут сходознавства НАНУ засновано у жовтні 1991 року. У структурі Інституту працюють п’ять наукових відділів: історіографії та джерелознавства, класичного Сходу, Далекого Сходу, сучасного Сходу, Євразійського степу, а також науково-видавничий відділ і наукова бібліотека.

Інститут видає наукові журнали "Східний світ" і "Сходознавство", працює аспірантура, дві спецради (єдині в Україні по захисту дисертацій з історії країн Сходу і східних мов), опубліковано десятки монографій, щороку проводиться конференція "Сходознавчі читання Агатангела Кримського".

Як відомо, кілька днів тому аналогічну заяву зробив трудовий колектив Інституту археографії та джерелознавства НАНУ.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.