Спецпроект

У Жидачеві відкрили історичний музей

Одне з найстаріших міст України дочекалося власного музею історії. Під нього переобладнали столітню школу.

Наразі Музей історії та мистецтва Жидачівщини без світла та опалення - коштів у казначействі не виділили, а саме приміщення держава дала в оренду на 49 років, повідомляє prostir.museum.

Керівництво Львівської галереї мистецтв, відділенням якої став новостворений музей, сподівається зовсім скоро перевезти у Жидачів з фондосховищ цінні ікони та предмети живопису.

"Жидачівщина – старовинний край, де переплелось візантійське та західне сакральне мистецтво, - розповідає директор Львівської галереї мистецтв Лариса Возницька. - Археологи у різні часи знаходили тут чимало скарбів, проте коли батько з експедицією прибув сюди у 70-х роках, стіни тодішнього музею – старовинного костела – були голими. Ми зібрали усе, що було розкидано довкола, на реставрацію (одна зі старовинних ікон слугувала сходинкою, унікальне розп’яття Христа підібрали з підлоги). Зараз картини, ікони, Царські врата XVII ст. з Жидачівщини зберігаються у фондо­сховищах Олеського замку. Ще більше скарбів міста порозкидано по музеях України та Польщі. Перевозити уже історичні та культурні пам’ятки до жидачівського музею – небезпечно. Хоча охорона приміщення належна, але досі маємо проблему з підключенням опалення".

Поки що стіни музею прикрашають фотомакети пам’яток Жидачівщини, з яких можна зро­бити висновки про вражаючу майбутню експозицію. В 11 експозиційних залах розмістять об’єкти, що описуватимуть місто від дописемних років донині. Жидачівщині є чим похвилитись: у XVIIІ ст. тут знайшли знаменитий "Молотівський скарб" – 15 срібних прикрас та 65 чеських монет Вацлава II (1278 р. н.) і Яна I Люксембурга (1310 р. н.), тут було знайдено два стародавні мечі XII ст., кілька язичницьких кам’яних баб, 30 примірників стародруків, незліченна кількість давніх ікон та елементів декору.

"Відвоювати музей було непростим завданням, бо за ділянку в 600 квадратних метрів у центрі міста велась таємна боротьба, - каже завідувач музею Жидачівщини Степан Ревуцький. - Коли все ж таки було вирішено створити тут музей, нас чекали нелегкі ремонтні роботи. Все це робилось силами працівників музею, коштом меценатів, місцевої влади та Львівської галереї імені Возницького. Державного ж фінансування не було. Навіть фотомакети експонатів на стінах музею зроблені в кредит".

У музеї вже проведено сучасне опалення, печі замінені і готові до пуску, але... Казначейство досі не перечислило 2,5 тисячі гривень на експертизу проекту реконструкції обладнання. Тож запустити опалення керівництво музею не може.

Проте працівники Музею історії та мистецтва Жидачівщини налаштовані оптимістично, планують наступного року до 850-ліття Жидачева представити екс­позицію рідкісних пам’яток. Цей музей, запевняє пан Ревуцький, має важливу місію – разом із Музеєм гетьмана Івана Виговського та пам’яткою XV століття – П’ятничанською вежею – він створить Музейний комплекс Жидачівщини.

Від сестер-жалібниць до воячок: жінки в Армії УНР

В архівних джерелах можна зустріти чимало згадок про «сестер-жалібниць». За цим непоказним терміном приховується цілий пласт згадок, пов’язаних з участю жінок у визвольних змаганнях 1917-1921 років у складі армії УНР. Слідуючи поклику, вони опікувались хворими та пораненими, а під тиском обставин брали на себе обов’язки воячок, розвідниць та зв’язкових. І завжди піклувались про ближніх більше, ніж за себе

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.