Спецпроект

Голодомор загальмував формування політичної нації - історик

Одним з наслідків Голодомору стало гальмування процесу формування української політичної нації.

Про це в інтерв'ю "Голосу Америки" заявила старший науковий співробітник відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАНУ Людмила Гриневич.

На думку науковця (Гриневич є автором дослідження "Хроніка колективізації та Голодомору в Україні 1927-1933"), Україна досі відчуває наслідки тих подій.

Гриневич зазначила, що заперечення того, що Голодомор був актом геноциду проти українського народу, найімовірніше, є наслідком непоінформованості або політичної заангажованості.

"Держава надто мало сьогодні робить для того, щоб наукові знання популяризувалися, - наголосила історик, додавши, що частина людей не хоче знати факти про Голодомор. - Міфологізоване знання змінити неможливо. Якщо у людини є якісь стереотипи, вона не прагне нового знання, вона просто вірить".

На думку Гриневич, наукові докази [того, щодо Голодомор був спробою геноциду населення УРСР] існують, решта - політика.

Також історик припустила, що серед людей, які не вважають Голодомор геноцидом, можуть бути нащадки його організаторів.

За останніми соціологічними дослідженнями, 66% українців вважають Голодомор геноцидом, 22% заперечують таке твердження.

На сьогодні Голодомор в Україні 1932-1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили 23 країни світу: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі.

Читайте також на ІП конспект лекції Людмили Гриневич: "Ще в 1930-му проти радянської влади повстав 1 млн українців"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.