Спецпроект

В Одесі відкрився музей коньячної справи. ФОТО

Приміщення закладу освітлює люстра з 20 тисяч коньячних пляшок.

Про це пише dumskaya.net.

Експозиція розміщена в прохолодних підвалах між купажним і розливним цехами одеського заводу коньяку.

Переміщаючись по підземних залах, відвідувачі знайомляться з історією благородного напою, дізнаються тонкощі процесу його виробництва - як вирощується виноград , як роблять бочки і як правильно витримувати коньяк.

 

Серед найцікавіших експонатів музею - справжній шарантской аламбіках ( придуманий на батьківщині коньяку мідний самогонний апарат, практично не змінився з XVI століття ) . Шістнадцять старших сестер цього пристрою переганяють вино в коньячний спирт в Великодолинском, де знаходиться найбільший в Європі цех спиртокуріння.

 


Авторам музею вдалося навіть відтворити за кресленнями 1912 повнорозмірну модель дореволюційної конки, яка курсувала по одеських вулицях з рекламою коньяку.

Серед великої колекції всіляких коньяків є справжній скарб - пляшка благородного напою, розлитого в 1900 році. Імовірно, саме цей коньяк був представлений в 1900 році на виставці в Парижі.

Напій за сто років частково випарувався, але сама пляшка відмінно збереглася. Вартість цього експонату оцінюється в декілька сотень тисяч доларів.

 

Колись підвал, в якому розміщено музей, з'єднувався з катакомбами. Директор музею Олена Варивода розповідає, що до революції через підземні виробки сюди частенько проникали заповзятливі жителі Молдаванки, розкрадаючи алкогольні багатства заводу.

Зараз катакомби під заводом закриті, як і нижній ярус льохів. Залишилися тільки ведуча вниз ліфтова шахта. Відвідувачі кидають в неї монетки - "щоб повернутися ".

Крім постійної експозиції, у музеї є зал для виставок, концертів та інших культурних подій, кінозал і, звичайно ж, зал дегустації.

Дивіться також інші матеріали за темою "Алкоголь"

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.