Професора, який порівняв Путіна з Гітлером, звільнили з МГИМО

Адміністрація Московського державного інституту міжнародних відносин (МГИМО) вирішила розірвати трудову угоду з професором Андрєєм Зубовим і звільнити його з роботи.

Звільнення відбудеться сьогодні, повідомляє офіційний сайт МГИМО.

Рішення спричинене тим, що професор Зубов "свідомо і неодноразово порушував" документи інституту щодо корпорпативної поведінки, яка "визначається відомчою приналежністю МГИМО до МЗС Росії, повідомляється на сайті.

"Численні висловлювання та інтерв'ю Зубова А.Б. про події на Україні і про зовнішню політику Росії викликають обурення і здивування в університетському середовищі, - таврують ворогів народу представники інституту. - Вони йдуть урозріз із зовнішньополітичним курсом Росії, піддають безоглядній і безвідповідальній критиці дії держави, завдають шкоди навчально-освітньому та виховному процесу".

"Залишаючи на совісті Зубова А.Б. недоречні й образливі історичні аналогії і характеристики, керівництво МГИМО визнало неможливим продовження роботи Зубова в інституті і прийняло рішення про припинення з ним трудового договору", йдеться в повідомленні керівництва вишу.

Як відомо, 1 березня, в газеті "Ведомости" з'явилася стаття Зубова "Це вже було". Вона починається словами: "Друзі. Ми на порозі... Ми на порозі повного руйнування системи міжнародних договорів, економічного хаосу та політичної диктатури. Ми на порозі війни з нашим найближчим, спорідненим народом України..."

Історик аналізує ситуацію в Криму і вказує на спільні риси нинішньої кризи у відносинах між Росією і Україною і приєднання Австрії до Третього Рейху в 1938 році.

За словами професора, настав час схаменутися, адже кремлівські політики втягують російський народ у "страхітливу авантюру", на що росіяни "не повинні вестися", як повелися свого часу німці на обіцянки Геббельса і Гітлера.

3 березня донька Зубова повідомила про заплановане звільнення професора.

Після повідомлення про звільнення російські історики виступили на захист колеги. Керівництво МГИМО тоді поспішило заявити, що не планує звільняти Зубова.

Тоді ж Київський національний університет імені Шевченка запросив Зубова на посаду професора Інституту міжнародних відносин КНУ.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кремль"

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.