Професора, який порівняв Путіна з Гітлером, звільнили з МГИМО

Адміністрація Московського державного інституту міжнародних відносин (МГИМО) вирішила розірвати трудову угоду з професором Андрєєм Зубовим і звільнити його з роботи.

Звільнення відбудеться сьогодні, повідомляє офіційний сайт МГИМО.

Рішення спричинене тим, що професор Зубов "свідомо і неодноразово порушував" документи інституту щодо корпорпативної поведінки, яка "визначається відомчою приналежністю МГИМО до МЗС Росії, повідомляється на сайті.

"Численні висловлювання та інтерв'ю Зубова А.Б. про події на Україні і про зовнішню політику Росії викликають обурення і здивування в університетському середовищі, - таврують ворогів народу представники інституту. - Вони йдуть урозріз із зовнішньополітичним курсом Росії, піддають безоглядній і безвідповідальній критиці дії держави, завдають шкоди навчально-освітньому та виховному процесу".

"Залишаючи на совісті Зубова А.Б. недоречні й образливі історичні аналогії і характеристики, керівництво МГИМО визнало неможливим продовження роботи Зубова в інституті і прийняло рішення про припинення з ним трудового договору", йдеться в повідомленні керівництва вишу.

Як відомо, 1 березня, в газеті "Ведомости" з'явилася стаття Зубова "Це вже було". Вона починається словами: "Друзі. Ми на порозі... Ми на порозі повного руйнування системи міжнародних договорів, економічного хаосу та політичної диктатури. Ми на порозі війни з нашим найближчим, спорідненим народом України..."

Історик аналізує ситуацію в Криму і вказує на спільні риси нинішньої кризи у відносинах між Росією і Україною і приєднання Австрії до Третього Рейху в 1938 році.

За словами професора, настав час схаменутися, адже кремлівські політики втягують російський народ у "страхітливу авантюру", на що росіяни "не повинні вестися", як повелися свого часу німці на обіцянки Геббельса і Гітлера.

3 березня донька Зубова повідомила про заплановане звільнення професора.

Після повідомлення про звільнення російські історики виступили на захист колеги. Керівництво МГИМО тоді поспішило заявити, що не планує звільняти Зубова.

Тоді ж Київський національний університет імені Шевченка запросив Зубова на посаду професора Інституту міжнародних відносин КНУ.

Дивіться також інші матеріали за темою "Кремль"

Куренівська трагедія. Дев’ятий вал шістдесят першого року. Спогади

Люди, які стояли на машинах, в паніці кидалися в воду, як щури, що залишають корабель, і, борсаючись, бігли до паркану. Серце пропустило удар – щось відбувається. Щось серйозне. Піднявши очі, Ріта побачила, як на горизонті, у самому кінці до болю знайомої вулиці, стрімко зростає щось сіре, величезне, як гора. Цементні стовпи вдалині обламувалися і летіли, ніби сірники; як котушки для ниток, перекидалися котушки з проводами висотою майже в людський зріст, і все це, гнане потугою хвилі, рухалося в їх сторону, торкаючись неба.

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.