Російські історики протестують проти звільнення професора Зубова

Російські історики та вузівські викладачі протестують проти загрози звільнення доктора історичних наук, професора кафедри філософії Московського державного інституту міжнародних відносин (МГИМО) Андрєя Зубова з політичних мотивів.

Про це повідомляє "Университетская солидарность".

За словами авторів звернення, хоча мотиви звільнення прямо названі не були, керівництво МГИМО дало зрозуміти, що причиною є антивоєнна стаття Зубова "Це вже було", в якій констатується:

"Ми на порозі повного руйнування системи міжнародних договорів, економічного хаосу та політичної диктатури. Ми на порозі війни з нашим найближчим, спорідненим народом України, різкого погіршення відносин з Європою і Америкою, на порозі холодної, а, можливо, і гарячої війни з ними..."

"Ми, історики та вузівські викладачі, можемо мати найрізноманітніші переконання та політичні погляди і розходитися в оцінках нинішніх подій в Україні, - йдеться у зверненні. - Але звільнення нашого колеги за висловлені ним у статті оцінки і застереження має бути засуджене всіма членами професійної історичної та викладацької спільноти Росії".

Під зверненням підписалося кількасот науковців із РФ.

Про звільнення Андрєя Зубова повідомлялося 3 березня.

Після цього Київський національний університет імені Шевченка запросив Зубова на посаду професора Інституту міжнародних відносин КНУ.

Тим часом частина російських істориків підписалася під зверненням до наукової інтелігенції, в якому схвалюється окупація Кремлем частини України.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.