Руйнується унікальна церква часів Київської Русі - нардеп

В місті Остер на Чернігівщині руйнується церква Юрієвої Божниці (пам’ятка історії та архітектури національного значення).

Про це повідомляє голова підкомітету ВР з питань охорони та популяризації культурної спадщини Олександр Бригинець.

Щоправда, прес-служба народного депутата не зовсім вірно називає церкву в Острі. "Юр'єва божниця" - літописна назва, на честь князя Юрія Довгорукого (похованого на київському Печерську засновника Москви), котрий нібито замовив фресковий розпис для неї. Сама ж церква присвячена Святому Михаїлу.

Вікна вибиті

"На споруді відсутні вікна, через що всередині будівлі створюються несприятливі умови для збереження унікальних фресок часів Київської Русі, - стверджує Бригинець. - Крім того, біля церкви немає охоронного знаку, який вказував би, що це пам’ятка архітектури, яка охороняється державою".

 Фото прес-служби Бригинця

Нардеп звернувся до Чернігівської ОДА та до Міністерства культури з проханням провести необхідні роботи з консервації існуючого стану пам’ятки архітектури Юрієвої Божниці; провести комплексну перевірку стану споруди, притягнути до відповідальності установи, які повинні були забезпечувати її охорону та збереження; встановити необхідні охоронні знаки та інформаційні стенди; а також розглянути можливість комплексної реставрації церкви та облаштування в ній музею.

Церква Святого Михаїла - храм княжого замку в Острі. Споруджена за наказом переяславського князя Володимира ІІ Всеволодовича (Мономаха) 1098 року. Збереглися тільки вівтар і частина східної стіни.

 Фото: en.wikiprdia.org

Михайлівська церква - єдина пам'ятка монументальної архітектури Переяславського князівства, яка дійшла до наших днів (хоч і фрагментарно).

 Фото: В'ячеслав Воробей

Значний інтерес являє стінопис інтер'єра апсиди, яка належить школі київського монументального живопису XII ст. Фрески виконано між 1098-1125 роками.

Дивіться також інші матеріали за темою "Київська Русь"

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".