Путін: "Під час війни росіяни і білоруси боролися за єдність"

Учасники німецько-радянської війни боролися за єдність народів Білорусі та Росії.

Про це заявив президент РФ Владімір Путін під час перебування у Мінську з нагоди святкування 70-річчя визволення Білорусі від нацистів, повідомляє ІТАР-ТАСС.

За словами Путіна, стабільність і процвітання двох країн, "єдність народів Росії і Білорусії - саме те, за що боролися, про що мріяли герої Великої Вітчизняної війни".

Свою заяву президент РФ зробив під час церемонії відкриття нової будівлі Білоруського державного музею історії Великої вітчизняної війни.

Він висловив упевненість, що експозиція нового музею сприятиме вихованню підростаючого покоління, в якому "украй важливо виховувати категоричне неприйняття самих ідей нацизму, щоб він більше ніде і ніколи не підняв голову".

У свою чергу президент Білорусі Аляксандр Лукашенка заявив, що "це була наша спільна війна і спільна перемога.

Він підкреслив, що "брехня про війну викликає презирство" до тих, "хто намагається вкрасти нашу перемогу", і пообіцяв вести боротьбу з такими "мародерами".

Як відомо, у березні 2014 року офіційний випуск білоруських поштових марок з нагоди 70-річчя визволення України, Білорусі та Росії від нацистів повністю передрукували, прибравши згадку про Україну.

У квітні 2010 року Путін заявив, що Росія перемогла би нацистську Німеччину і без допомоги інших народів СРСР.

Білорусь уступила у Другу світову війну в 1939 році, коли Сталін і Гітлер поділили між собою Польщу. Станом на 1945 рік Білоруська РСР - у відсотковому відношенні жертв до кількості населення - була найбільш постраждалою від війни країною світу.

Після вересня 1939 року близько 130 тисяч мешканців Західної Білорусі було репресовано НКВД, з них 30 тисяч - страчено. Частину захоплених Червоною Армією територій БРСР передала Литві (в тому числі Вільнюс). Влітку 1941 року НКВД розстріляло кілька тисяч в'язнів у білоруських тюрмах.

Загалом у 1941 році на території Білоруської РСР мешкали 9 млн людей різних національностей, з них близько 2 млн - загинули.

За даними професора Тимоті Снайдера (книга "Криваві Землі") 1,6 млн були убиті німцями в тилу. В їх числі - 700 тисяч військовополонених, 500 тисяч євреїв і 320 тисяч осіб, визначених окупантами як партизани (значну частину з яких складали цивільні).

Ще близько 300 тисяч білорусів загинули в лавах Червоної армії. Білоруські партизани знищили 17,5 тисяч свої земляків за підозрою у "зрадництві" (такими, приміром, вважали селян, які взяли для обробки колишню колгоспну землю), і ця цифра не враховує убитих з інших причин.

Не всі партизани були ідейними борцями за владу Рад, не кажучи вже про міфічну "російсько-білоруську єдність". Значна частина партизан воювали за себе, свою родину і село, і часто воювали "проти всіх".

Партизани проводили каральні операції, в тому числі і проти місцевих жителів. Деякі партизанські загони перейшли від колаборації з німцями до підтримки радянської влади. Загалом у лавах партизан воювали десятки тисяч білорусів.

Внаслідок Другої світової війни 80% промисловості Білорусі було знищено, систему залізничних сполучень внаслідок диверсійної "колійної війни" зруйновано вщент.

Більше мільйона мешканців Білоруської РСР утекли від німців, ще два мільйони були депортовані Гітлером і Сталіним.

Наприкінці війни кожен другий мешканець Білоруської РСР був убитий або виселений. Таких жертв не зазнала жодна інша європейська країна. Тепер виявляється, що все це було заради "єдності Росії та Білорусі".

Дивіться також інші матеріали за темою "Білорусь"

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.