УКРАЇНСЬКУ ДОКУМЕНТАЛКУ ВИЗНАНО НАЙКРАЩОЮ В ІСТОРІЇ КІНО

За результатами голосування експертів Британського кіноінституту найвизначнішим документальним фільмом усіх часів стала "Людина з кіноапаратом" виробництва Всеукраїнського фотокіноуправління (1929 рік).

Про це повідомляє Національний центр Олександра Довженка.

З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку Дзиґи Вертова  "Людина з кіноапаратом" (1929), вивівши її на першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу.

Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) - радянський кінорежисер, один із засновників і теоретиків документального кіно. У 1927-30 роках співпрацював з Всеукраїнським фото- і кіноуправлінням (ВУФКУ) - державною кінематографічною організацією Української соціалістичної радянської республіки.

У ВУФКУ Вертов створив три своїх найвідоміші фільми - "Людина з кіноапаратом", "Одинадцятий" і один із перших звукових фільмів "Ентузіазм" ("Симфонія Донбасу"). Вважається одним із творців кліпової техніки монтажу.

"Людина з кіноапаратом" - друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом.

Виключений з Совкіно, де працював доти, Вертов був запрошений до України керівництвом ВУФКУ, яке лояльніше ставилось до мистецьких експериментів, час яких в Росії вже минув.

 

Ліберальна політика українського уряду наприкінці 1920-х на противагу догматичній і дедалі більш прескриптивній політиці в Росії, спричинила справжній потік еміграції кіномитців в Україну: свої експерименти змогли тут здійснити Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Микола Шпиковський, Іван Перестіані, Ніколай Охлопков та Владімір Маяковський, який створив для ВУФКУ три кіносценарії.

Неоднозначно сприйнятий критиками, й зовсім незрозумілий аудиторії, авторефлексивний експеримент Вертова невдовзі був викреслений з історії радянського кіно й надовго забутий. "Людину з кіноапаратом" згадали лише в 1960-х роках по смерті режисера, коли кінематографісти французької "нової хвилі" перевідкрили його творчість.

Знятий в Одесі, Києві та Харкові, фільм є методологічним посібником для кінодокументалістів і одночасно "фільмом про фільм", в якому ставляться питання про природу безпристрасної фіксації реальності.

"Людина з кіноапаратом", маніфест Вертовської футуристичної концепції "кіноока" є взірцем неймовірного монтажного експеримента, "кіносимфонії" про життя радянського мегаполіса, в якому ще рясно розлиті ознаки славетної політики українізації - написи, гасла, плакати тощо.

Фільм "Людина з кіноапаратом" переміг в рейтингу журналу Sight & Sound попри те, що до нього було номіновано понад 1000 фільмів від зародження кінематографа до наших днів, кожен п'ятий з яких був знятий після 2000 року: тим неймовірніше, що німа стрічка 1929 року отримала таке визнання кінопрофесіоналів.

Журнал Sight & Sound - найстаріший з існуючих кіножурнал у світі, який виходить в Великобританії з 1932 року. З 1952 року щодесятьроків журнал публікує рейтинги найвизначніших ігрових фільмів всіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу. Рейтинг Sight & Sound вважається найавторитетнішим в середовищі кінематографістів.

В останньому рейтингу 2012 року "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, фільм-лідер рейтингу впродовж останніх 50 років, вперше був витіснений з першої позиції тріллером Адьфреда Гічкока "Запаморочення".

В цьому ж рейтингу, в якому не розрізнювались ігрові та неігрові фільми, "Людина з кіноапаратом" посіла феноменальне 8 місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів.

Також: "ВУФКУ - часи прибуткового і масового українського кіно. ФОТО"

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі