У Києві покажуть відреставрований фільм Дзиґи Вертова. ФОТО

Національний центр Олександра Довженка та міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA представляють фільм-закриття фестивалю - відреставровану німу стрічку "Одинадцятий" Дзиґи Вертова (1928).

Захід вібудеться в рамках програми "Коло Дзиґи" - серії прем’єр відреставрованих українських німих фільмів у супроводі сучасної музики.

Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) - радянський кінорежисер, один із засновників і теоретиків документального кіно. У 1927-30 роках співпрацював з Всеукраїнським фото- і кіноуправлінням (ВУФКУ) - державною кінематографічною організацією Української соціалістичної радянської республіки.

У ВУФКУ Вертов створив три своїх найвідоміші фільми - "Людина з кіноапаратом", "Одинадцятий" і один із перших звукових фільмів "Ентузіазм" ("Симфонія Донбасу").

"Одинадцятий" (1928) – перша з трьох авангардистських стрічок, знятих Дзиґою Вертовим в Україні. Одинадцятий рік радянської влади – період індустріалізації, зведення Дніпровської ГЕС та інших індустріальних гігантів.

Режисер навмисне вирішив обійтися без "круглих дат", щоб уникнути зайвого галасу та офіційних урочистостей. Камера фокусується тільки на праці, на будівництві нової соціалістичної дійсності в Україні.

Вертов казав, що "Одинадцятий" написано безпосередньо кінокамерою, без посередництва сценарію - це дозволило режисерові стверджувати, що він винайшов чисту кінематографічну мову (водночас глибоко соціалістичну), в якій камера безпосередньо фіксує сиру матерію життя.

 

Показу фільму передуватиме демонстрація унікального анімаційного рекламного ролику, створеного, ймовірно, спільно Дзиґою Вертовим та Олександром Родченком.

Ролик, про існування якого довгий час було невідомо, було віднайдено в Нідерландах в 1990-х роках приватним колекціонером, який передав оригінальну нітратну плівку з ним в Голландський інститут кіно EYE, де вона тепер зберігається.

Анімаційний ролик "Одинадцятого" вперше демонструватиметься в Україні.

Час і місце показу: 27 березня 21:30. Київ, арт-простір МИН (вул. Дегтярівська, 5а), метро "Лук'янівська".

Музичний супровід до фільму створено українським композитором Антоном Байбаковим, який співпрацює з відомими українськими музичними гуртами (ДахаБраха, Катя Chilly) і працює як звукорежисер кіно.

Нагадаємо, у 2012 році міжнародний кінофестиваль "Молодість" відкрився німим фільмом виробництва ВУФКУ 1929 року "Шкурник" - теж відреставрованим Національним центром Довженка.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Кіно"

Інші матеріали за темою "УСРР"

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей