В Україні створюють архів усної історії Євромайдану

В Києві презентували міжнародний проект "Пам’ять Майдану". Мета — зберегти пам’ять про події зими 2013—1014. Так буде створено архів усної історії Майдану, який зберігатиметься в Українському інституті національної пам’яті.

24 вересня у Київському університеті імені Бориса Грінченка Український інститут національної пам’яті, представники 3-х університетів та Фонду збереження пам’яті Майдану презентувалися свої доробки у фіксації спогадів учасників протестних подій на Євромайдані зимою 2013/2014 рр.

Об’єднавши зусилля, вони планують створити архів матеріалів усної історії Майдану. Для цього ініціювали міжнародний проект "Пам’ять Майдану": відтепер копії записаних інтерв’ю будуть зберігатися і в Україні і у європейських партнерів.

Збір спогадів здійснюють Український інститут національної пам’яті, Фонд збереження пам’яті Майдану, Київський університет імені Бориса Грінченка, Дослідний центр Східної Європи Бременського університету Німеччини, Каунаський університет імені Вітаутаса Великого.Український інститут національної пам’яті створить архів усної історії Євромайдану зі всіма записами проекту "Пам’ять Майдану".

Представник Українського інституту національної пам’яті Тетяна Ковтунович розповіла: "Зразу після завершення активної фази протистояння, ми записували аудіо інтерв’ю просто на Майдані, потім — відеоінтерв’ю з учасниками подій. На даний момент маємо близько 200 записів, більша половина яких розшифрована".

"Беручи кожне інтерв’ю, я розумію який скарб ми тримаємо в руках – живі емоції, віра, воля, неймовірні зусилля непересічних людей. Ми з вами робимо дуже важливу справу, бо, маючи технічні можливості, можемо зафіксувати енергію, яка панувала на Майдані, і потім показати її наступним поколінням", — сказала у виступі Тетяна Ковтунович.

У березні та квітні співробітники Українського інституту національної пам’яті збирали спогади безпосередньо на Майдані і це переважно аудіозаписи. Всього було записано 143 інтерв’ю. До червня було розшифровано ці матеріали тривалістю 55 годин. На другому етапі, що розпочався в липні і триває дотепер, завдяки підтримці Фонду збереження пам’яті Майдану, УІНП має змогу робити відеозаписи інтерв’ю. Натепер вже записано 49 відео тривалістю 70 годин.

Проект "Пам’ять Майдану" відкритий до співпраці: організатори закликають поповнювати архів. Ви можете надати для архіву аудіо чи відеозаписи, або долучитися волонтером до збору спогадів. Контактуйте з УІНП за мейлом:uinp@memory.gov.ua та телефоном:+380 44 253-15-63.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.