Приходьте на лекцію ІП про перемогу над московитами під Оршею

З нагоди 4-ої річниці сайту "Історична Правда" презентує чергову лекцію - про перемогу над Москвою, здобуту литовсько-руським військом на чолі з князем Костянтином Острозьким 500 років тому, 8 вересня 1514 року.

Історик Борис Черкас розповість про тактичний перебіг битви та її стратегічне значення:

- що призвело до Оршанської битви 8 вересня 1514 року;
- з кого складалися литовсько-руська і московська армії;
- замисел бою Костянтина Острозького;
- детальний перебіг битви та її наслідки;
- таємниця поховання князя Костянтина у Печерській лаврі;
- історична пам'ять про Оршу в Україні, Білорусі, Литві та РФ.

Реконструкція бою, його учасники та озброєння будуть представлені наочними і детальними ілюстраціями.

Князь Костянтин Острозький (сивий бородань на коні) керує діями артилеристів у битві під Оршею. Фрагмент картини 1520-30-х років

Після лекції відбудеться дискусія.

Запрошуємо всіх, хто цікавиться історією, особливо студентів військових навчальних закладів.

Час і місце заходу: понеділок, 8 вересня 2014 року, 18:00. Київ, книгарня "Є" на вул. Лисенка, 3 (метро "Золоті Ворота").

 500 лет Великой Победе!

Борис ЧЕРКАС - старший науковий співробітник відділу історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН, кандидат історичних наук.

Також із короткими звітами про діяльність "Історичної Правди" виступлять редактори ІП Павло Солодько і Вахтанг Кіпіані.

Приходьте, буде цікаво.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.