"Історична правда" скасовує можливість коментувати публікації

Протягом останнього часу в коментарях до публікацій активізувалися анонімні дописувачі, щирість намірів яких викликала сумніви, а зміст дописів – обурення читачів.

Функція коментування, як спосіб вільного обміну думками була перетворена зловмисниками на зловживання мовою ненависті та просування світу пост-правди.

Певні технічні особливості сайту не дозволяють автоматично  відслідковувати появу нових коментарів подібного змісту.

Для цього потрібний модератор, який мав би "вручну" відслідковувати появу подібних коментарів.

З низки технічних і фінансових причин це не видається ефективним розв’язанням проблеми.

Це було дуже складне етичне рішення. Редакція проекту "Історична правда" скасовує можливість коментувати публікації нашого сайту.

"Історична правда" лишається відкритим майданчиком для всіх компетентних точок зору і думок. Але ми також закликаємо дискутувати навколо минулого не через анонімні акаунти, а відкрито, від свого імені, щоб кожний читач міг сформувати думку про репутацію дописувача.

Ми продовжуємо спілкуватися з нашими читачами за допомогою редакційної пошти istpravda@gmail.com  та на сторінках в соціальних мережах "Історична правда" та "Историческая правда на русском языке".

Сподіваємося на розуміння, довіру і підтримку наших читачів. 

Докладніше - в розділі ПРО ПРОЕКТ

Теми

Ганна Шеляг: Вічна актуальність історичних текстів

Публіцистичні тексти істориків мають кілька життєвих циклів. Спочатку вони є попередження читачам про близьку загрозу. Потім у такому тексті читачі шукають розради. Пізніше – це зразок «пропаганди». А коли історія повернеться колом – стає виявом «інформаційного спротиву». Тексти, написані істориками, говорять більше про самих авторів, а не минуле.

Олена Рофе-Бекетова: Кілька штрихів до історії про Олексія Алчевського

Нещодавно «Історична правда» опублікувала статтю Олега Вишнякова та Івана Дубченка "Олексій Алчевський. Українець, який нам потрібен". Пра-праонука Олексія Алчевського, харківʼянка Олена Рофе-Бекетова має свій погляд на одного з перших українців-олігархів

Юрій Митрофаненко: Світла тінь "Чорного ворона"

Стрічка вийшла дуже вчасно! Коли знову в суспільстві панує дилема: боротися чи капітулювати?! Фільм застерігає від капітуляції голосом Василя Шкляра за кадром та самим сюжетом фільму.

Микола Бандрівський: Спалювання відьом та упирів у Галичині. Етнографічні етюди

У Європі живих людей почали масово спалювати з 1275 року, коли на півдні Франції, у Лангедоку, спалили Анжеліку Лабарет, запідозривши її у відьмацтві. Тоді ж, французи, почали «переводити через вогонь» осіб різного віку і статі, яких підозрювали у антикатолицькій єресі катарів. Такий спосіб «очищення людських душ» невдовзі перейняли Німеччина, Польща, Чехія та інші країни.