АНОНС: Акція пам’яті жертв примусових депортацій

Акція присвячена 70-й річниці підписання договору між комуністичними режимами СРСР та Польщі про обмін населенням.

Захід відбудеться у вівторок, 9 вересня. Початок о 18.00. Місце: біля Пам’ятного хреста жертвам сталінських репресій 30-50-их років (Жовтневий палац).

У заході візьмуть участь: священики Української православної церкви Київського патріархату, Української Греко-Католицької Церкви, народний депутат України Андрій Іллієнко, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Голова Київського товариства депортованих українців "Холмщина" Степан Романюк, Голова Товариства "Лемківщина" Михайло Мацієвський, депутати Київських обласної та міської рад, члени товариств депортованих українців, політики, громадські діячі.

 

Нагадуємо, що внаслідок угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення понад мільйон українців і поляків були позбавлені домівок.

У рамках виконання цієї угоди до літа 1946 року з України виселено майже вісімсот тисяч поляків.

У 1944–1947 роках із своїх правіковічних земель Лемківщини, Холмщини, Надсяння, що на території сучасної Польщі, до УРСР було виселено 123 тисячі українських родин, майже 500 тисяч осіб.

Виселення супроводжувались відвертим насиллям, знущаннями, терором.

Завершенням примусових депортацій українців на території Польщі стала сумнозвісна операція "Вісла", під час якої у 1947 р. понад 120 тисяч українців були депортовані на північний захід Польщі.

Читайте також:

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Сейм визнав героями організацію, яка убивала українців та євреїв

Прометеї двох народів. Незважаючи на історію, вони примиряли Польщу й Україну

1951 рік. Як Польща й УРСР востаннє обмінялися територіями

Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці й поляки

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.