Зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме — польський історик

Директор архіву польського Інституту національної пам’яті Рафал Леськевіч підтримує прийнятий в Україні закон про доступ до архівів радянських спецслужб і переконаний, що документи необхідно передати з-під силових відомств до архіву Українського інституту національної пам’яті.

Саме такі процеси відбувалися у Польщі в 1990-ті роки, пояснив Рафал Лескевіч у розмові з "Радіо Свобода". Леськевіч вважає, що зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме з року в рік.

Рафал Леськевіч також зауважив, що розсекречення документів періоду комунізму може вплинути на якість суспільного життя. Колишнім донощикам, співробітникам комуністичних спецслужб буде важче вдавати з себе моральних авторитетів чи претендувати на важливі державні посади. Натомість, жертви комуністичного режиму матимуть докази того, що їх переслідували.

Я розповів директор Архіву СБУ Ігор Кулик, зараз туди щодня звертається щонайменше 10 людей, але, на його думку, це лише початок. "У Польщі в Інституті національної пам’яті щороку до 400 тисяч запитів. Буде так і у нас. Адже поки багато з того, що відбувалось при тоталітарному режимі, залишилось в таємниці. Кожна розсекречена історія, доля навіть однієї людини, по якій пройшлись жорна репресивної машини, буде відкривати правду про той час. І люди захочуть дізнатися більше", — переконаний Кулик.

Говорячи про польський досвід розсекречення архівів колишніх спецслужб, Рафал Леськівіч зазначає, що це потрібно робити і швидко, і системно. Він сподівається, що в Україні буде саме так:

"Сподіваюся, що швидко розпочнеться їхнє розсекречення, причому, не так, що хтось переглядатиме картку за карткою й вирішуватиме, можна чи не можна надавати документ дослідникам, але це відбуватиметься системно, так, як це було в Польщі, тобто все, що передано в Інститут національної пам’яті, є явним і доступним для кожного".

Польський архівіст наголошує, що держава повинна зайняти однозначну й рішучу позицію у справі передачі архівів комуністичних спецслужб в Інститут національної пам’яті, інакше процес може затягнутися. Він говорить:

"У Польщі ми також мали спочатку труднощі, силові структури, спеціальні служби не хотіли віддавати свої архіви, тож однозначний і категоричний сигнал про те, що це потрібно зробити, може прискорити такий процес".

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, Cловаччина, країни Балтії та інші країни Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів та таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Інституту національної пам’яті.

Як відомо, 21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.