Зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме — польський історик

Директор архіву польського Інституту національної пам’яті Рафал Леськевіч підтримує прийнятий в Україні закон про доступ до архівів радянських спецслужб і переконаний, що документи необхідно передати з-під силових відомств до архіву Українського інституту національної пам’яті.

Саме такі процеси відбувалися у Польщі в 1990-ті роки, пояснив Рафал Лескевіч у розмові з "Радіо Свобода". Леськевіч вважає, що зацікавлення документами епохи комунізму в Україні зростатиме з року в рік.

Рафал Леськевіч також зауважив, що розсекречення документів періоду комунізму може вплинути на якість суспільного життя. Колишнім донощикам, співробітникам комуністичних спецслужб буде важче вдавати з себе моральних авторитетів чи претендувати на важливі державні посади. Натомість, жертви комуністичного режиму матимуть докази того, що їх переслідували.

Я розповів директор Архіву СБУ Ігор Кулик, зараз туди щодня звертається щонайменше 10 людей, але, на його думку, це лише початок. "У Польщі в Інституті національної пам’яті щороку до 400 тисяч запитів. Буде так і у нас. Адже поки багато з того, що відбувалось при тоталітарному режимі, залишилось в таємниці. Кожна розсекречена історія, доля навіть однієї людини, по якій пройшлись жорна репресивної машини, буде відкривати правду про той час. І люди захочуть дізнатися більше", — переконаний Кулик.

Говорячи про польський досвід розсекречення архівів колишніх спецслужб, Рафал Леськівіч зазначає, що це потрібно робити і швидко, і системно. Він сподівається, що в Україні буде саме так:

"Сподіваюся, що швидко розпочнеться їхнє розсекречення, причому, не так, що хтось переглядатиме картку за карткою й вирішуватиме, можна чи не можна надавати документ дослідникам, але це відбуватиметься системно, так, як це було в Польщі, тобто все, що передано в Інститут національної пам’яті, є явним і доступним для кожного".

Польський архівіст наголошує, що держава повинна зайняти однозначну й рішучу позицію у справі передачі архівів комуністичних спецслужб в Інститут національної пам’яті, інакше процес може затягнутися. Він говорить:

"У Польщі ми також мали спочатку труднощі, силові структури, спеціальні служби не хотіли віддавати свої архіви, тож однозначний і категоричний сигнал про те, що це потрібно зробити, може прискорити такий процес".

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, Cловаччина, країни Балтії та інші країни Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів та таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Інституту національної пам’яті.

Як відомо, 21 травня набув чинності Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.