Створили інтерактивну карту міст і сіл, які перейменують (дані оновлено)

Лише в Івано-Франківській області немає населених пунктів із радянськими назвами. Загалом в Україні чекають свого перейменування 3 % міст і сіл. На основі даних моніторингу Українського інституту національної пам’яті спеціалісти інформаційно-аналітичного центру “Info-Light” створили інтерактивну карту з 877 українських населених пунктів, які мають перейменувати до 21 листопада.

Карту можна подивитись також на сайті УІНП. Перелік населених пунктів тут.

Завдяки карті та її зручній навігації кожен може ознайомитись, яке конкретне село чи місто потребує зміни чи повернення історичної назви у певній області чи районі. На неї нанесли 28 міст, 48 містечок, 801 селищ і сіл. Дані будуть оновлюватися.

"Інтерактивна карта забезпечує масштабування, розміщення великих масивів даних з відповідними підписами за якісними характеристиками, постійне оновлення,  функціональну надбудову та точну прив’язку населених пунктів відповідно до їхнього географічного розташування", — пояснює Назарій Поліщук, голова інформаційно-аналітичного центру "Info-Light".

Області на карті позначені різними кольорами, в залежності від густини населених пунктів, що треба перейменувати. Найбільше таких у Донецькій (10 міст, 11 містечок, 16 селищ, 62 сіл), Дніпропетровській (3 міста, 3 містечок, 7 селищ, 71 сіл) та Харківській областях  (2 містечок, 25 селищ, 70 сіл), від 75 - 100 міст і сіл. Найменше - у Західній Україні, від 1 - 10.

Відповідно до закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" в Україні також перейменують два обласні центри: Кіровоград і Дніпропетровськ.

Назва міста Кіровоград походить від псевдоніма секретаря Оргбюро ЦК ВКП(б) та члена Політбюро ЦК ВКП(б) Сергія Кірова (справжнє прізвище Костріков), який, до речі, ніколи не був у цьому місті. Дніпропетровськ названо на честь одного з вищих керівників Радянської України Григорія Петровського. Назви обох міст несуть у собі символіку комуністичного режиму і, згідно закону, мають бути змінені.

У відповідності з ст. 68 Конституції будь-який закон є обов’язковим для виконання на всій території України усіма громадянами, органами державної влади та місцевого самоврядування. Закон передбачає проведення громадського обговорення лише щодо того, якою має бути нова назва, а не щодо того, чи підлягає зміні назва населеного пункту, яка містить символіку радянського режиму.

Загальний вигляд інтерактивної мапи 

До назв, які слід перейменовувати належать ті, у яких використані імена (псевдоніми) осіб, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки.

Також підлягають зміні найменувань, у яких використано назви СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік та похідні від них. Назви які пов’язані з діяльністю Комуністичної партії (включаючи партійні з’їзди), річницею Жовтневого перевороту, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України.

Рішення громади мають прийняти до Дня Свободи та Гідності 21 листопада 2015 року. Опісля впродовж 3 місяців Верховна Рада України прийме рішення про перейменування.

На сайті та сторінці у соцмережі УІНП розмістив роз’яснення щодо зміни назв та демонтажу пам’ятних знаків, а також карту міст та містечок, що будуть перейменовані.  

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.