ЗНАЙДЕНО ОСТАНКИ МОНИ ЛІЗИ?

Італійські археологи заявили, що вони знайшли "вірогідні" останки жінки, яка зображена на картині Леонардо да Вінчі "Портрет пані Лізи дель Джокондо". 

Про це повідомляє Discovery.

Команда археологів упевнена, що на портреті намальована флорентійка Ліза Герардіні, дружина флорентійського торгівця шовком Франческо дель Джокондо.

Відомо, що да Вінчі малював портрет протягом кількох років, починаючи з 1503-го. Представниця середнього класу епохи Відродження Ліза дель Джокондо, портрет якої називали "Джоконда" (італійською "весела"), померла у липні 1542 року.

За словами керівника експедиції Сильвано Вінчеті, вони знайшли місце поховання Джоконди. Це флорентійський монастир святої Урсули, де пані Ліза жила після того, як овдовіла.

 

Під час розкопок під підлогою колишньої монастирської церкви знайшли 12 скелетів. Вуглецевий аналіз восьми з них показав, що вони "занадто старі для Мони Лізи".

Ще чотири тіла виявили в окремій гробниці, якою користувалися до 1545 року. Згідно з вуглецевим аналізом, одна людина з цього поховання жила в той самий час, що й Ліза Герардіні.

Тіла були поховані у вологому середовищі флорентійського підземелля, розклавшись настільки, що отримані дані не можна підтвердити аналізом ДНК, зазначає видання.

Однак археологи упевнені, що "співставлення антропологічних та історичних даних" дозволяє з високою долею імовірності стверджувати про позитивний результат кількарічних розкопок.

Від тіла жінки, яка надихнула да Вінчі на одну із найвідоміших у світі картин, залишилося кілька кісток стегна, гомілки і щиколотки. Черепа не знайшли, що не дозволить археологам реконструювати реальне обличчя Мони Лізи.

Все за темою "Археологія"

Все за темою "Живопис"

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.