"Злочин без кари та кара без злочину" - публічна дискусія

21 жовтня в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбудеться публічна дискусія "Злочин без кари та кара без злочину" на тему радянських репресій, їх належної правової та суспільної оцінки, а також питань декомунізації й політики пам'яті в Україні.

Про це повідомляє Харківська правозахисна група. Нагодою для публічної дискусії стала експозиція документальної банерної виставки "Жити або писати. Оповідач Варлам Шаламов".

Спікери: Євген Захаров (модератор, ХПГ), Олександр Зінченко (Український інститут національної пам'яті), Роман Подкур (Інститут історії НАН України), Ніна Лапчинська (Національний музей "Меморіал жертв Голодомору") обговорюватимуть такі питання:

1. Злочин без кари: чи потрібна сьогодні правова кваліфікація злочинів радянського комунізму?

2. Кара без злочину: короткий огляд політичних репресій в радянській Україні – чи слід про них сьогодні пам’ятати?

3. Чи був спротив у ГУЛАГу?

4. Чи маємо сьогодні право на правду? Сучасна ситуація з доступом до архівних документів про політичні репресії

5. Що таке декомунізація? Чи достатньо реалізації ухвалених законів?

6. Якою має бути політика пам’яті в сучасній Україні?

У рамках заходу також презентують книгу Софії Шоломової "Сердечный отклик. Этюды о Варламе Шаламове". – Харьков: "Права людини", 2015.

Варлам Тихонович Шаламов – першокласний прозаїк і поет, один з найвідоміших, поряд з Олександром Солженіциним, письменників радянського ГУЛАГу, автор відомих "Колимських оповідань". У його долі завжди була присутня і, як незрима нитка, зв’язувала воєдино всі етапи його життя, висока поезія.

Ця "нитка" виявилася напрочуд міцною, а його доля – найвищою мірою повчальною. Він не просто вижив у ГУЛАГу, що саме по собі слід вважати дивом, не тільки не зламався, але і зміг в повний голос розповісти приголомшуючу правду про життя в нелюдських умовах.

21 жовтня, середа, 18.00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка в Києві (бульвар Тараса Шевченка, 12)

Вхід вільний.

 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.