Російський історик: "Ми не захистили професію від шарлатанів"

Російські фахові історики повинні реагувати на те, як суспільство сучасної РФ сприймає історичні факти і псевдоісторичні міфи.

Про це в інтерв'ю Colta заявив кандидат історичних наук Кірілл Кобрін (випускник Ніжегородського університету), засновник відеоблогу "Історія часів Путіна".

"Мій проект насамперед апелює не до широкої аудиторії, а до професійного цеху істориків і до гуманітаріїв загалом, до людей, які працюють у суміжних областях, - зазначив науковець. - Це спроба консолідації, але не шляхом змиканням рядів і шикуванням у фалангу".

За його словами, представники спільноти істориків у РФ роз'єднані й деморалізовані через те, що відбувається навколо з історичною пам'яттю і пропагандою. Кобрін пропонує відрефлексувати ці процеси, хоча б у маленькій групі спеціалістів.

"Не лаятися чи іронізувати; зауважте, що, коли з'являється чергова медійна або владна дурість на історичну тему, звичайна реакція в соцмережах - кисла посмішка, - сказав історик. - Потрібно зрозуміти, як улаштовано марення, яке видається за історичні факти, як працює свідомість людей, які це роблять".

Кобрін підкреслив, що величезна популярність у РФ псевдоісторичної продукції - національна ганьба Росії і результат того, що історики не захищають свою професію від шарлатанів та пропагандистів.

"Зайдіть у будь-який магазин - ви побачите книги із заголовками на зразок "Загадка смерті Сталіна", "Хто вбив Берію", "Україна - це Росія", - розповів він. - Над усім цим брудом було прийнято сміятися ще 20 років тому - над Фоменко ж сміялися. Пам'ятаєте, як складно було навіть скласти збірник робіт з критикою фоменківщіни, бо серйозні історики вважали це нижче своєї гідності. Результат відмови захищати свою професію ми бачимо сьогодні".

За словами історика, зараз ідеться не про "провладну" чи "ліберальну" ідеологію, а про ідеологію здорового глузду.

"А здоровий глузд говорить, що священна Корсунь не є колискою російської державності, - наголосив Кобрін. - І друге завдання - подумати про те, як повернути розмову про минуле в поле раціональності".

На його думку, нинішня катастрофа з історичним знанням у РФ розпочалася ще в 1990-х роках, коли в російських вузах продовжили використання радянських підручників.

"Варто спробувати відродити суспільний інтерес до власного минулого - не в тому вигляді, яким воно подається в нинішній поп-історії, а на скромному рівні: історії сім'ї, маленького міста, - запропонував Кобрін. - А вже потім переходити до історії держави і великих ідей. Тому що за всіма розмовами про те, що треба поважати і любити історію, ховається абсолютно індиферентне ставлення до власного минулого".

Загроза для СРСР. Розпорядження Андропова перед замахом на Івана Павла II

21 квітня 1981 року Андропов видає «совершенно секретне» розпорядження щодо протидії Ватикану, а вже 13 травня на площі святого Петра член турецького терористичного угрупування «Сірі вовки» Мехмет Алі Агжда стріляє у Папу Івана Павла II. Незважаючи на велику крововтрату, понтифік вижив. За однією з найпоширеніших версій,організація нападу здійснювалась болгарськими спецслужбами, які діяли за завданням КҐБ СРСР. Обставини нападу на Івана Павла II досі залишаються не з’ясованими.

Слово і назва «Україна»: історіографія питання

Перші дослідження, пояснення і висловлення думок з цього приводу розпочалися ще наприкінці ХІХ століття. Тоді українська історична наука активно розвивалася, а назва Україна остаточно перетворилася на національну транскордонну назву всіх українців, яка здобула визнання і в Наддніпрянській Україні, і на західноукраїнських землях. Відповідно, питання походження та історії назви «Україна» стало актуальним.

Ув'язнена “Ластівка”: як МҐБ репресував Параску Плитку-Горицвіт

Параска Плитка-Горицвіт, передусім, відома як самобутня гуцульська мисткиня з села Криворівня, що на Івано-Франківщині. Зовні її життя було доволі усамітненим та скромним. Втім всередині своєї невеликої хатини, Парасці вдалося створити вражаючий творчий світ, межі якого сягали від магічних Карпат до давньої Індії, від космічних просторів до Небесного Престолу.

Перша демонстрація Антибільшовицького Блоку Народів

16 квітня 1946 року в одному з районів повоєнного Мюнхена був скликаний Перший Конгрес АБН, де було утворено східноєвропейську антикомуністичну організацію, яка увесь подальший період Холодної війни репрезентувала еміграційні організації, чиї батьківщини опинилися за Залізною завісою. «Свобода народам! Свобода людині!» – гасло АБН, навколо якого об’єдналися 16 національних організацій Східної Європи та Середньої Азії.