Російський історик: "Ми не захистили професію від шарлатанів"

Російські фахові історики повинні реагувати на те, як суспільство сучасної РФ сприймає історичні факти і псевдоісторичні міфи.

Про це в інтерв'ю Colta заявив кандидат історичних наук Кірілл Кобрін (випускник Ніжегородського університету), засновник відеоблогу "Історія часів Путіна".

"Мій проект насамперед апелює не до широкої аудиторії, а до професійного цеху істориків і до гуманітаріїв загалом, до людей, які працюють у суміжних областях, - зазначив науковець. - Це спроба консолідації, але не шляхом змиканням рядів і шикуванням у фалангу".

За його словами, представники спільноти істориків у РФ роз'єднані й деморалізовані через те, що відбувається навколо з історичною пам'яттю і пропагандою. Кобрін пропонує відрефлексувати ці процеси, хоча б у маленькій групі спеціалістів.

"Не лаятися чи іронізувати; зауважте, що, коли з'являється чергова медійна або владна дурість на історичну тему, звичайна реакція в соцмережах - кисла посмішка, - сказав історик. - Потрібно зрозуміти, як улаштовано марення, яке видається за історичні факти, як працює свідомість людей, які це роблять".

Кобрін підкреслив, що величезна популярність у РФ псевдоісторичної продукції - національна ганьба Росії і результат того, що історики не захищають свою професію від шарлатанів та пропагандистів.

"Зайдіть у будь-який магазин - ви побачите книги із заголовками на зразок "Загадка смерті Сталіна", "Хто вбив Берію", "Україна - це Росія", - розповів він. - Над усім цим брудом було прийнято сміятися ще 20 років тому - над Фоменко ж сміялися. Пам'ятаєте, як складно було навіть скласти збірник робіт з критикою фоменківщіни, бо серйозні історики вважали це нижче своєї гідності. Результат відмови захищати свою професію ми бачимо сьогодні".

За словами історика, зараз ідеться не про "провладну" чи "ліберальну" ідеологію, а про ідеологію здорового глузду.

"А здоровий глузд говорить, що священна Корсунь не є колискою російської державності, - наголосив Кобрін. - І друге завдання - подумати про те, як повернути розмову про минуле в поле раціональності".

На його думку, нинішня катастрофа з історичним знанням у РФ розпочалася ще в 1990-х роках, коли в російських вузах продовжили використання радянських підручників.

"Варто спробувати відродити суспільний інтерес до власного минулого - не в тому вигляді, яким воно подається в нинішній поп-історії, а на скромному рівні: історії сім'ї, маленького міста, - запропонував Кобрін. - А вже потім переходити до історії держави і великих ідей. Тому що за всіма розмовами про те, що треба поважати і любити історію, ховається абсолютно індиферентне ставлення до власного минулого".

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.

Полювання на президента

Колишній писар УПА, донський козак і чеський мільйонер. Цей цікавий "коктейль особистостей" був залучений до проведення теракту, який мав відбутися у Празі за кілька днів до падіння Третього Райху. Мета диверсії – знищити Августина Волошина, колишнього президента Карпатської України. Все ретельно спланували. Однак у вирішальний день щось пішло шкереберть