Російський історик: "Ми не захистили професію від шарлатанів"

Російські фахові історики повинні реагувати на те, як суспільство сучасної РФ сприймає історичні факти і псевдоісторичні міфи.

Про це в інтерв'ю Colta заявив кандидат історичних наук Кірілл Кобрін (випускник Ніжегородського університету), засновник відеоблогу "Історія часів Путіна".

"Мій проект насамперед апелює не до широкої аудиторії, а до професійного цеху істориків і до гуманітаріїв загалом, до людей, які працюють у суміжних областях, - зазначив науковець. - Це спроба консолідації, але не шляхом змиканням рядів і шикуванням у фалангу".

За його словами, представники спільноти істориків у РФ роз'єднані й деморалізовані через те, що відбувається навколо з історичною пам'яттю і пропагандою. Кобрін пропонує відрефлексувати ці процеси, хоча б у маленькій групі спеціалістів.

"Не лаятися чи іронізувати; зауважте, що, коли з'являється чергова медійна або владна дурість на історичну тему, звичайна реакція в соцмережах - кисла посмішка, - сказав історик. - Потрібно зрозуміти, як улаштовано марення, яке видається за історичні факти, як працює свідомість людей, які це роблять".

Кобрін підкреслив, що величезна популярність у РФ псевдоісторичної продукції - національна ганьба Росії і результат того, що історики не захищають свою професію від шарлатанів та пропагандистів.

"Зайдіть у будь-який магазин - ви побачите книги із заголовками на зразок "Загадка смерті Сталіна", "Хто вбив Берію", "Україна - це Росія", - розповів він. - Над усім цим брудом було прийнято сміятися ще 20 років тому - над Фоменко ж сміялися. Пам'ятаєте, як складно було навіть скласти збірник робіт з критикою фоменківщіни, бо серйозні історики вважали це нижче своєї гідності. Результат відмови захищати свою професію ми бачимо сьогодні".

За словами історика, зараз ідеться не про "провладну" чи "ліберальну" ідеологію, а про ідеологію здорового глузду.

"А здоровий глузд говорить, що священна Корсунь не є колискою російської державності, - наголосив Кобрін. - І друге завдання - подумати про те, як повернути розмову про минуле в поле раціональності".

На його думку, нинішня катастрофа з історичним знанням у РФ розпочалася ще в 1990-х роках, коли в російських вузах продовжили використання радянських підручників.

"Варто спробувати відродити суспільний інтерес до власного минулого - не в тому вигляді, яким воно подається в нинішній поп-історії, а на скромному рівні: історії сім'ї, маленького міста, - запропонував Кобрін. - А вже потім переходити до історії держави і великих ідей. Тому що за всіма розмовами про те, що треба поважати і любити історію, ховається абсолютно індиферентне ставлення до власного минулого".

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін