КОСОВО НЕ ПРИЙНЯЛИ В ЮНЕСКО

Генеральна асамблея ЮНЕСКО (організація ООН з питань освіти, науки і культури) проголосувала проти прийняття Косово в цю організацію.

Про це повідомляє повідомляє UN Tribune.

У голосуванні взяли участь 142 члена ЮНЕСКО. За прийняття Косово проголосували 92 країни, проти було подано 50 голосів, представники 29 країн утрималися.

Для прийняття Косово в ЮНЕСКО треба було 95 голосів "за", тобто не вистачило трьох голосів.

Представники України, Ірану та Іраку не з'явилися на це голосування.

Проти прийняття Косово в ЮНЕСКО, в числі інших, проголосували Сербія, КНР, Індія, Бразилія, Росія, Білорусія, Казахстан, Словаччина, Індонезія, Північна Корея, Венесуела і Палестинська автономія.

За прийняття голосували більшість країн ЄС, Канада, Велика Британія, Швейцарія, Туреччина, Таїланд, Малайзія, Панама, Пакістан, Нова Зеландія, Афганістан та інші.

Утрималися, зокрема, Боснія та Герцеговина, Польща, Греція, Колумбія, Румунія, Перу, Нігерія, Сингапур, Туніс та інші.

Для того, щоб вступити в ЮНЕСКО, державі або території не обов'язково бути членом ООН або мати загальновизнаний незалежний статус. Приміром, у 2011 році в ЮНЕСКО була прийнята Палестинська автономія.

Незалежність Косова (колишній автономний край Соціалістичної федеративної республіки Югославії, пізніше - у складі Сербії) проголошено у 2008 році після війни 1998-99 рр.

Станом на серпень 2015 року державу Косово визнали 108 із 193 країн-членів ООН, у тому числі США і 23 з 28 країн ЄС. Україна не визнає незалежність Косова.

Під час масових заворушень 2004 року в Косово були знищені 16 православних церков, частина з яких є пам'ятками архітектури середньовічної Сербії.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.