Князя Боголюбського, який спалив Київ, убили Амбал і Стирята. НАПИС

При реставрації Спасо-Преображенського собору в Переславлі-Залєському археологи й епіграфісти виявили кілька настінних написів, в тому числі напис XII століття, в якому йдеться про вбивство князя Андрія Боголюбського у 1174 році.

Там же перераховуються імена його вбивць - причому не всі з них були відомі раніше, повідомляє Meduza.

Напис у Переяславлі-Залєському (Ярославська область РФ) є "найдавнішою датованою письмовою пам'яткою Північно-Східної Русі", зазначає видання.

В Інституті археології РАН повідомили, що напис знайшли московські епіграфісти - професор ВШЕ Олексій Гіппіус і науковий співробітник Інституту слов'янознавства РАН Сава Міхєєв; вони ж продовжують його досліджувати.

Напис знаходиться посередині південної абсиди собору. Він зроблений у два стовпці, які обведені однією рамкою.

Імена вбивць (загалом їх близько 20, частина рядків утрачена) перераховуються в лівому стовпці, там же написане прокляття на їхню адресу. Праворуч - коротке повідомлення про вбивство.

 Прорив лівого стовпця напису про вбивство Андрія Боголюбського. Фото: Інститут археології РАН

"Три перших імені відомі з літопису - це Петро Кучков (в тексті є його по-батькові - Фралович, ймовірно, Флорович), Амбал (в літописах зустрічається і написання "Анбал") і Яким (Яким Кучкович). Потім значна частина тексту втрачена, а в кінці є три імені, які відомі не були: Івка, Петрко та Стирята.

Останнє ім'я може бути прізвиськом, утвореним від слова "стирь" (стерно, рульове весло). Завершується список словами: "Сі суть убивці великого князя Андрія, хай будуть прокляті". Закінчення стовпця наразі залишається прочитаним", - зазначається у прес-релізі.

 Прорив правого стовпця напису про вбивство Андрія Боголюбського. Фото: Інститут археології РАН

За словами вчених, питання викликає те, що напис залишено в Переславлі, тоді як князь Андрій був убитий у Боголюбові. На їхню думку, це "офіційний текст, який був розісланий по всіх містах єпархії та висічено на науку нащадкам на стінах головних храмів".

"Напис за своєю цінністю увійде в десятку найважливіших давньоруських написів. Це унікальна пам'ятка офіційної епіграфіки Володимиро-Суздальського князівства, що фіксує акт церковного прокляття убивцям володимирського князя", - сказав Олексій Гіппіус.

Написи на зовнішніх стінах Спасо-Преображенського собору були виявлені під час реставраційних робіт, які почалися влітку 2015 року.

Князь Андрій - син Юрія Долгорукого та половецької князівни. Призначений Юрієм на князювання у Вишгороді, без згоди батька утік на Північ, у Володимир-на-Клязьмі.

Після смерті батька 1157 року Андрій Боголюбський витіснив із Ростова і Суздаля своїх молодших братів Михалка і Всеволода і об'єднав під своєю рукою північні землі, ставши великим князем Володимиро-Суздальського князівства.

Своєю столицею він зробив місто Володимир, яке укріпив і прикрасив, збудувавши новий дитинець, головні ворота якого були зведені за зразком київських Золотих воріт і одержали ту ж назву, а також величний Успенський собор.

Сам Андрій Боголюбський жив у замку неподалік від Володимира в селі Боголюбове. Намагався відірвати Суздальську землю від Києва, утворити окрему церковну митрополію. Вигнав до Візантії своїх 4-х братів разом з їхньою матір'ю — другою дружиною Юрія Долгорукого.

У 1169 році захопив і нещадно пограбував Київ. Знищені та спалені тоді були не лише житлові квартали, а й значна кількість церков та монастирів. Ікону Пресвятої Богородиці вивезено з Києва до Володимира.

Втручався у внутрішні справи інших руських князів, але 1173 року військо Андрія Боголюбського було розбите.

Вважається основоположником майбутньої Московської держави.

Авторитарні методи правління, буйний норов і жорстокість стосовно навіть близьких людей призвели до організації змови проти Андрія Боголюбського. 29 червня 1174 року внаслідок змови бояр Кучковичів князя убили люди з його найближчого оточення.

Павло Судоплатов проти Євгена Ляховича

За рік до того, як старший лейтенант держбезпеки Павло Судоплатов убив у Роттердамі керівника ОУН Євгена Коновальця, він завів справу на Євгена Ляховича, про якого в одному з документів зазначено: «Вважається одним із найкращих дипломатів і розвідників серед націоналістів». Розсекречені матеріали цієї справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу зрозуміти, чому у 1930-ті роки органи ДПУ так зацікавилися Євгеном Ляховичем, як йому вдалося привернути увагу урядових кіл Великої Британії до українського питання і чому рішення про його подальшу розробку у 1959 році приймала колегія КДБ при Раді Міністрів СРСР

Імена, писані по воді. Українська еміграція у Великій Британії

Першою громадою етнічних українців в Англії стали емігранти, які не доїхали до Америки. Комусь не вистачило грошей, а хтось надав перевагу пожинанню плодів британської індустріальної революції над створенням канадського аграрного прориву

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.