Князя Боголюбського, який спалив Київ, убили Амбал і Стирята. НАПИС

При реставрації Спасо-Преображенського собору в Переславлі-Залєському археологи й епіграфісти виявили кілька настінних написів, в тому числі напис XII століття, в якому йдеться про вбивство князя Андрія Боголюбського у 1174 році.

Там же перераховуються імена його вбивць - причому не всі з них були відомі раніше, повідомляє Meduza.

Напис у Переяславлі-Залєському (Ярославська область РФ) є "найдавнішою датованою письмовою пам'яткою Північно-Східної Русі", зазначає видання.

В Інституті археології РАН повідомили, що напис знайшли московські епіграфісти - професор ВШЕ Олексій Гіппіус і науковий співробітник Інституту слов'янознавства РАН Сава Міхєєв; вони ж продовжують його досліджувати.

Напис знаходиться посередині південної абсиди собору. Він зроблений у два стовпці, які обведені однією рамкою.

Імена вбивць (загалом їх близько 20, частина рядків утрачена) перераховуються в лівому стовпці, там же написане прокляття на їхню адресу. Праворуч - коротке повідомлення про вбивство.

 Прорив лівого стовпця напису про вбивство Андрія Боголюбського. Фото: Інститут археології РАН

"Три перших імені відомі з літопису - це Петро Кучков (в тексті є його по-батькові - Фралович, ймовірно, Флорович), Амбал (в літописах зустрічається і написання "Анбал") і Яким (Яким Кучкович). Потім значна частина тексту втрачена, а в кінці є три імені, які відомі не були: Івка, Петрко та Стирята.

Останнє ім'я може бути прізвиськом, утвореним від слова "стирь" (стерно, рульове весло). Завершується список словами: "Сі суть убивці великого князя Андрія, хай будуть прокляті". Закінчення стовпця наразі залишається прочитаним", - зазначається у прес-релізі.

 Прорив правого стовпця напису про вбивство Андрія Боголюбського. Фото: Інститут археології РАН

За словами вчених, питання викликає те, що напис залишено в Переславлі, тоді як князь Андрій був убитий у Боголюбові. На їхню думку, це "офіційний текст, який був розісланий по всіх містах єпархії та висічено на науку нащадкам на стінах головних храмів".

"Напис за своєю цінністю увійде в десятку найважливіших давньоруських написів. Це унікальна пам'ятка офіційної епіграфіки Володимиро-Суздальського князівства, що фіксує акт церковного прокляття убивцям володимирського князя", - сказав Олексій Гіппіус.

Написи на зовнішніх стінах Спасо-Преображенського собору були виявлені під час реставраційних робіт, які почалися влітку 2015 року.

Князь Андрій - син Юрія Долгорукого та половецької князівни. Призначений Юрієм на князювання у Вишгороді, без згоди батька утік на Північ, у Володимир-на-Клязьмі.

Після смерті батька 1157 року Андрій Боголюбський витіснив із Ростова і Суздаля своїх молодших братів Михалка і Всеволода і об'єднав під своєю рукою північні землі, ставши великим князем Володимиро-Суздальського князівства.

Своєю столицею він зробив місто Володимир, яке укріпив і прикрасив, збудувавши новий дитинець, головні ворота якого були зведені за зразком київських Золотих воріт і одержали ту ж назву, а також величний Успенський собор.

Сам Андрій Боголюбський жив у замку неподалік від Володимира в селі Боголюбове. Намагався відірвати Суздальську землю від Києва, утворити окрему церковну митрополію. Вигнав до Візантії своїх 4-х братів разом з їхньою матір'ю — другою дружиною Юрія Долгорукого.

У 1169 році захопив і нещадно пограбував Київ. Знищені та спалені тоді були не лише житлові квартали, а й значна кількість церков та монастирів. Ікону Пресвятої Богородиці вивезено з Києва до Володимира.

Втручався у внутрішні справи інших руських князів, але 1173 року військо Андрія Боголюбського було розбите.

Вважається основоположником майбутньої Московської держави.

Авторитарні методи правління, буйний норов і жорстокість стосовно навіть близьких людей призвели до організації змови проти Андрія Боголюбського. 29 червня 1174 року внаслідок змови бояр Кучковичів князя убили люди з його найближчого оточення.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.