АРХІВИ АФОНСЬКИХ МОНАСТИРІВ ОЦИФРУЮТЬ

Представники Священного Кіноту Святої гори Афон і грецького телекомунікаційного холдингу "ОТЕ" підписали контракт про оцифрування стародавніх текстів афонських монастирів.

Про це повідомляє Інтерфакс.

Вартість контракту складає 7,7 млн євро.

Проект передбачає оцифрування документів і рукописів, що зберігаються в монастирських архівах і бібліотеках Афонського півострова.

Для забезпечення публічного доступу до документів буде створено спеціальний сайт кількома мовами й електронна бібліотека-архів Святої гори.

Інтернет-архів складатиметься з 900 тисяч оцифрованих рукописів, 450 тисяч друкованих видань, 550 тисяч історичних архівних документів, 146 тисяч предметів церковного мистецтва, 25 тисяч архітектурних ескізів і 2,5 тисячі годин документального відео.

Наразі на Святій горі діє 20 монастирів. Афон є особливою самокерованою адміністративною одиницею "Автономна чернеча держава" у складі Греці.

Кіноту належить верховна влада на півострові. Він складається з представників 20 монастирів, між якими розділена територія Святої Гори. Найвища юрисдикція належить Константинопольському патріархату Грецької православної церкви.

Візантійський імператор Костянтин Погонат віддав Афонський півострів у виключне володіння ченців у VII сторіччі. Перший монастир — Велика Лавра — на Афоні засновано в 962-963 роках.

Перший руський монастир — Пантелеймонів — закладено 1080 року. На Афоні перебували засновник Київської Лаври Антоній Печерський (XІ ст., там же на Афоні він був пострижений у ченці) та полеміст Іван Вишенський (XVI-XVII ст.). У 1780-х роках полтавчанин Паїсій Величковський заснував на Афоні козачий монастир - Іллінський Запорозький скит.

У монастирях Афона зберігаються десятки тисяч грецьких, слов'янських, арабських рукописів, цінні мистецькі твори (починаючи з IX століття). Збірки мало досліджені науковцями. Їх дослідження ускладнюється тим, що статут монастирської держави забороняє доступ на Афон жінкам, незалежно від наявності в останніх наукового ступеня.

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін