Істфак КНУ відкриває програму з військової історії

Історичний факультет Київського національного університету ім. Шевченка оголосив про набір студентів ступеню "магістр" на освітню програму "Військова історія".

Про це повідомляє сайт історичного факультету КНУ.

Набір на 2016-й навчальний рік відбувається в рамках спеціальності 032 "Історія та археологія".

Студенти спеціалізації вивчатимуть історію воєнних конфліктів, збройних сил, мілітарної культури як цивілізаційних явищ від давнини до сьогодення.

Випускники освітньої програми отримуватимуть у дипломі додаткову кваліфікацію "Консультант з питань військової історії" і  сертифікат "військовий історик".

"Війна є складним і глобальним явищем, яке увібрало в себе весь спектр політичних та соціально-економічних проблем людського суспільства, - зазначають у вузі. - Упродовж тисячоліть необхідність обороняти свою територію, або ж розширювати її, виробила в суспільствах і державах специфічний інструмент її реалізації — військо".

Студенти спеціалізації матимуть змогу здобувати теоретичні знання з історії війн, військового мистецтва та широкого кола проблем, котрі пов'язані із війною, як однією з підставових функцій держави.

Пропонована  спеціалізація сприятиме формуванню комплексних знань і аналітичних навичок з питань історії війн, військового мистецтва та збройних сил, соціо-культурного впливу суспільства на війну й, своєю чергою, впливу війн на розвиток політичних та соціально-економічних інститутів, спільних та відмінних рис мілітарного розвитку різних регіонів світу, зазначили в КНУ.

Студенти спеціалізації отримають поглибленні знання з історії військової справи давніх цивілізацій і народів Близького Сходу, Азії та Африки, Мезоамерики та Європи, еволюції збройної організації та розвитку мілітарних технологій Середньовіччя й Нового часу.

Спеціальну увагу в базових курсах приділено військовій історії України, ролі військово-політичного чинника в її історії в Новітню добу.

Стверджується, що протягом навчання студенти самостійно обиратимуть окремі дисципліни за власними науковими вподобаннями: зброєзнавство, уніформологія, військово-історичне джерелознавство, історія воєнних технологій, методів ведення війни, організації найманства або повстанських рухів.

Студенти освоять навички міждисциплінарного аналізу військово-історичної проблематики, отримують фундаментальну методичну підготовку.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.