"Судети-1938 та Крим-2014: спільне та відмінне" – дискусія в Києві

26 лютого в Національному музеї історії України відбудеться зустріч "Судети-1938 та Крим-2014: спільне та відмінне".

Учасники дискусії: Андрій Іванець, координатор Таврійської гуманітарної платформи, та Євген Магда, к.п.н., співголова Бюро протидії гібридній війні відповідатимуть на такі запитання:

З якої причини Німеччина та Росія вдалися до анексії частин сусідніх держав?

Як і чому повели себе країни-жертви?

Як відреагувала світова спільнота на факти анексії?

Яку роль зіграли місцеві сепаратисти під час анексії?

Чи можливо було уникнути такого сценарію?

Якими були коротко- та довготермінові наслідки анексії для кожної із сторін та місцевого населення?

Модеруватиме зустріч к.і.н. Сергій Громенко, співробітник Українського інституту національної пам’яті.

 

26 лютого (п’ятниця), 17:00

Зустріч: "Судети-1938 та Крим-2014: спільне та відмінне"

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2)

Організатор: Український інститут національної пам’яті в партнерстві з Національним музеєм історії України.

Вхід вільний.

Подія у "Фейсбуці" - тут.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».